Самчук Надія. Конкурс драбблів
- Малий хворий, сьогодні не підемо в укриття: останні слова дружини. Мене витягнули рятувальники, вони - загинули. Плити будинку повисли намистом на арматурі. Я теж помер, та нажаль залишився живим.
Туман надворі і в думах: міст, річка, - за крок від стрибку мене висмикнули. То був чоловік років тридцяти:
- Мені є що тобі запропонувати, - загадково сказав він.
Окуляри віртуальної реальності – це те, над чим працював незнайомець. Його компанія набирала добровольців для максимального занурення. Я погодився.
Перша реально-віртуальна прогулянка: надворі лютий, та переді мною соковитий сонячний травень. Поряд кохана, син їде на самокаті і розганяє голубів. Я - щасливий.
