Дар'я Мацелевич. Конкурс драбблів
Рожева кава
Весна.
Люди, люди навколо, але від самотності дзвенить у голові. Тіні зміями в'ються по доріжці, перекреслюють камені бруківки.
— Що вам?
— Матча лате, будь ласка.
В дівчини поруч — руде волосся та сірі очі. Зелені навушники. Та вона й уся вдягнена у зелене, наче жабка.
— Рожеву каву, — каже вона, коли підходить її черга.
Бариста дивується.
— Але в нас немає…
— А ось, бачите? — наполягає руденька. — Як у пані.
В мене у склянці плескає фісташкового кольору рідина.
Бариста киває із розумінням.
— Прошу, одна рожева кава.
Дівчина виймає зелений гаманець.
Самотності немає.
Є весна. Бруньки на сірому гіллі от-от випустять на волю ніжне рожеве листя.
