Гульчак Альона. Конкурс драбблів
Весняний вернісаж
Вільний вітер вітається вітами верби. Весняний вайб весело в'ється вулицями. В вічі впадає вертепне видовище весняних водограїв. В'юнко в'ється вуж в верболозі. Весна виткала витончені , вишукані віоли, в'юни, врієзії, волошки. Велетенські в'язи вздовж високої вежі вдивляються в видноколо. Величний витязь-віадук відстоює віковічну варту. Всюди віє вишуканістю відновлення, вабить ванільними віденськими вафлями. Вихором вирує вода, вражає величчю. Вранці відчувається виразна вологість, вона вкриває вельветом верховини. Візерунками відбиваються в воді вітражі. Відчинеш вікно – відчуваєш всеохоплюючу вільність, відступає важка втома, відпочиваєш від виснажливих випробувань, відтак відновлюєшся, вхопивши вабливу відраду відчуттів. Вкотре відбувається відродження всього Всесвіту.
