Кобець Євгеній. Конкурс драбблів
Дим заповнював легені, не даючи вільно дихати, крізь темно-сіру пелену не було видно чітких обрисів. Все навкруги розсипалось, наче паперовий будинок. Андрій нервово крутився, намагаючись відшукати матір, серце гучно калатало і краплини холодного поту виступили на тілі. Нехтуючи власним життям, він швидко рвонув до місця, де знаходилось мамине ліжко, тоді проскочив крізь палаючі двері прямо до коридору, звідти на кухню, де і побачив непритомне тіло. В повному розпачі Андрій голосно закричав.
⁃ Синку, прокидайся, я отримала зарплатню. Сьогодні підемо за новим взуттям.
⁃ Дякую, мамо! Знаєш, не потрібні мені ті дорогі кросівки, я і так маю все найкраще.
