Кремінська Анна. Конкурс драбблів
Коли пристрасть стає люттю
Лють.
Іноді я задумуюсь, чи гнів - це єдине, що все ще можу відчувати. Я жива пристрасть, яка перетворилася собачим вискалом. Моє кохання стає отрутою.
Я злюсь, коли бачу що всі навкруги пишуть про війну, але я сама можу писати тільки про неї. Я хочу помсти. Я ламала усі закриті двері, я знала - вони відкривали можливості. Зараз я не можу бути впевненою що там нема гранати.
Я засинаю кожен день між двох стін наче на паперті. Я прошу Бога піднести світанок нового дня як милостиню. Якщо він існує, хай перетворить мою лють в силу. Я хочу побачити як зійде наше сонце.
