Пидюра Олександр

Вино

Ти завжди бажала крижаного вина. Ревно оберігала від мене літо чи початок осені. Отже, наш ритуал продовжувався циклічно.

Світає. Тікаю від берегів ліжка. Ножиці зависають над гроном, а твої руки вже безжально кидають мене до клітки обіймів.

  • Почекай до грудня. Солодшим буде…

Закутана у ковдру. Руде волосся палахкотить понад снігами Кіліманджаро, а підніжжя твоїх ніг потопає у росі. Колихаєшся.

  • Замерзла. — беру на руки.

Наші паперові тіла лоскочуться від дотиків лози. Шепочуть мені над вухом, та я не слухаю, бо вже кладу її на ліжко. І чекаю, лише крадькома визираючи у вікно.

Грудень.

Вибігаю.

Нема.

Будинку.

Лози.

Тебе.

Умови участі у конкурсі драбблів

Читати також


Вибір читачів
up