Легенька Софія

Про крила

Я з дитинства знала, що вмію літати.Чи то страх, чи то невіра в себе кожен раз зупиняли мене,  коли пʼяти в ніжно-рожевих шкарпетках майже відривались від старого дивану. І вкотре стоячи на підлокітнику, після делікатного поштовху, я й сама не зрозуміла, як опинилась над самісінькою стелею.

Радісна я побігла до мами.

-Матінко, я літала.

-Доця, не верзи дурниць. Я втомилась.

-Ні, мамо, я справді літала.

Мама тільки суворо звела брови та очима натякнула йти в мою кімнату.

«Якщо моя дочка скаже, що вміє літати – я їй обов’язково повірю. Адже мої крила вже зламані» - пообіцяла я собі.

Умови участі у конкурсі драбблів

Читати також


Вибір читачів
up