2025. Конкурси
Digital Art з ШІ
Веселі вірші про зиму
Війна, кохання, перемога
Вчитель, який змінив моє життя
За 28 днів весна, кохання…
Зимовий конкурс
Конкурс драбблів
Конкурс одноактних п'єс
Поетична Хвиля
Солодкий літературний конкурс
Тварини – наші друзі, а не іграшки
Читай, малюй, вигравай
Що відбувається у темряві
Легенька Софія. Конкурс драбблів
0
Поділитися:
Про крила
Я з дитинства знала, що вмію літати.Чи то страх, чи то невіра в себе кожен раз зупиняли мене, коли пʼяти в ніжно-рожевих шкарпетках майже відривались від старого дивану. І вкотре стоячи на підлокітнику, після делікатного поштовху, я й сама не зрозуміла, як опинилась над самісінькою стелею.
Радісна я побігла до мами.
-Матінко, я літала.
-Доця, не верзи дурниць. Я втомилась.
-Ні, мамо, я справді літала.
Мама тільки суворо звела брови та очима натякнула йти в мою кімнату.
«Якщо моя дочка скаже, що вміє літати – я їй обов’язково повірю. Адже мої крила вже зламані» - пообіцяла я собі.
