Макар Світлана. Конкурс драбблів
Тіні чи корені?
— Запрошуємо зробити фотографію в гуцульському одязі! — завершила екскурсію управителька музею «Тіні забутих предків» .
— Я хочу червону хустину!— зголосилась жінка і, закрутивши хустку, вийшла на морозне повітря та обернулась в пошуках місця для фото.
До хати близько підбігали темно-зелені ялинки, припорошені снігом, схили гір довкола стрімко піднімались в небо. Ледве протоптані стежки розбігалися з-під ніг.
«Я б тут жила!» — подумала жінка, — «А так, буде тільки фото на пам’ять!»
— Від’їжджаємо! — почула вона й кинула прощальний погляд на краєвиди.
«Бувай здорова!» — зашумів вітер. «Не забувай нас!» — зацвірінькали снігурі. «Чекаємо!» — проспівала річка.
«Я ваша! Я з вами!» — відповіла подумки жінка, сідаючи в автобус.
