Незнайко Ганна. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Вона завжди заздрила сестрі. Кожного дня. Вона завжди намагалася принизити Ліліт, опустити її в очах інших. Вона хотіла показати, що сестра, не така вже й ідеальна, що Вона на багато краще. Вона і сама не зрозуміла, як з часом стала зацикленою на Ліліт. Мати звісно помічала це, але вона думала, що Вона це переросте. У якій сім’ї діти не ворогують деякий час? Звичайно, таке є у кожній сім’ї, але тут ситуація давно вже вийшла з-під контролю. Вона ненавиділа сестру. А та ніби і не помічала. Здавалося, що її серце просто не здатне ні відчути такого, ні ненавидіти когось. Її сестра - це здається, найсвітліша людина на планеті. Іноді навіть Їй здавалося, що над головою Ліліт - німб.

І от, одного холодного вечора, Вона запросила Ліліт до себе в гості. Наточила ножі, купила димедрол, приготувала вечерю, налила вина та у одному бокалі розчинила потрібну дозу препарату. Вона була дуже схвильована, адже зовсім скоро позбудеться найголовнішої конкурентки у своєму житті. От Вона вже почула стук у двері. Відчинила, а там, як завжди, усміхнена Ліліт. Від цієї усмішки Її уже нудило, але усвідомлення того, що Вона бачить її в останній раз гріло душу.

Сестра помітила, що Вона якась напружена, і запитала чи з нею все гаразд. Звісно у відповідь її запевнили, що все “краще не буває”. Вони сиділи, їли, пили вино. Її турбувало те, що у Ліліт не було навіть натяку на слабкість. Але, Вона все ж вирішила зіграти в удачу. Встала з-за столу, сказала що має дуже смачний десерт і сестра має його спробувати. Все йшло чітко за планом до того моменту, поки Вона не повернулась до сестри спиною. Вона завагалась. Зрозуміла, що любить сестру. А сестра часу не гаяла. У Ліліт було дві хвилини щоб убити Її. І вона зробила це без жодних вагань. Чітко і холодно.