Мороз Ілона. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
У мене було 2 хвилини, щоб зізнатися їй.
Вона стояла на пероні, затискаючи в руці квиток. Пальці трохи тремтіли — чи то від холоду, чи від хвилювання. Потяг повільно підповзав до платформи, ніби давав мені останній шанс.
— Ну, я поїхала, — сказала вона, намагаючись усміхнутись. — Дякую за все.
Дякую за все. Як це банально. Як це боляче. Я проковтнув тисячу слів, які хотів сказати ще вчора, тиждень тому, місяць. Але все відкладав. Чекав моменту. А він ось — між гудками і хвилинами.
— Послухай... — я ступив ближче. Вона підняла очі, ті самі очі, в яких я тонув щодня.
— Що таке?
— Я мав сказати це раніше, але... я люблю тебе.
Вона не відповіла. Лише дивилась на мене. Потяг зупинився. Відчинилися двері.
— Ти сказав це, бо я їду? — тихо.
— Ні. Я сказав це, бо не хочу, щоб ти поїхала, не знаючи цього.
Вона стояла ще кілька секунд. Потім зробила крок до дверей... і ще один назад.
— В Париж я ще встигну. А ось тебе... я вже майже втратила.
Вона впустила квиток на землю і обійняла мене.
Дві хвилини.
Іноді цього вистачає, щоб хтось не сів у потяг.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
