дід Остап. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
У мене було дві хвилини, щоб згадати… Заплющивши очі, я сподівався на сон — спокійний, тихий і солодкий. За вікном пролунали вибухи. Я не одразу зрозумів, що це було, а потім — розуміти вже не було часу.
У будинок увірвалися окупанти. Почали кричати, вдарили мене по ногах і скинули на коліна. Один із них смикнув мене за чуба, тряс і горлав щось незрозуміле. Потім відпустив, і я відчув холодне дуло автомата.
І я згадав усе своє життя...
Як мама співала мені колискову. Як бігав босоніж по траві. У школі витворяв таке, що вчителі хрестились, а батьки червоніли. Шкода, що ми так і не добудували будинок на дереві...
В університеті я «вчився» так, що зустрів своє кохання — Оленку. Потім було весілля, де ми ледь не загубили обручки. А згодом народилася донька — ніби мамина копія. Я був щасливий.
А через рік з’явився й син. Потім — будні, робота, турботи. Життя промайнуло непомітно. Діти виросли, одружились. Ми з Оленкою — дід і баба, граємось з онуками…
Я підвів заплакані очі й прошепотів:
Будь ласка… Ви тільки бабу не будіть. Вона щойно заснула…
І… постріл.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
