Орест Троць. Конкурс драбблів
Цей день нічим не відрізнявся від інших упродовж дев'яти місяців. Уроки, перерви, туси, вирішення хлопчачих питань, стусани дівчат, косі погляди, образи, радість, обговорення планів та веселі розповіді про вихідні з батьками.
Щем у грудях, якась невиправдана мовчанка, вузлик у горлі, мокрота на рогівці, самотність та тиша в будинку. Що це? Заздрість? Можливо... Як мені хочеться похизуватися, взяти за руку, стиснути за шию, послухати цікаву історію, уявити тата головним персонажем цієї реальної епопеї.
Двісті сімдесят дев'ять днів новин з телемарафону, неповні, але точні, теплі, переконливі плюси в sms. Тісне стискання телефону, тьмяне світло з дверей маминої кімнати вночі. Звук сирени ...
