2025. Конкурси
Digital Art з ШІ
Веселі вірші про зиму
Війна, кохання, перемога
Вчитель, який змінив моє життя
За 28 днів весна, кохання…
Зимовий конкурс
Конкурс драбблів
Конкурс одноактних п'єс
Поетична Хвиля
Солодкий літературний конкурс
Тварини – наші друзі, а не іграшки
Читай, малюй, вигравай
Що відбувається у темряві
Порада Софія. Конкурс драбблів
0
Поділитися:
Двері навстіж
З-під деревʼяної хатини вивалювався язик протоптаної стежки — вкотре одні й ті ж сліди.
Сутеніло.
Чоловік ступив на поріг й дощечка під його вагою рипнула. Звук, гучніший за його серцебиття, завше був несподіванкою.
Він підкинув дрова у вогонь, що ніколи не згасав. А тоді, не скидаючи засмальцьованого одягу, ліг і взявся перечитувати єдину книжку з приліжкової тумби. Ту, в якої давним-давно вигоріла золотиста назва на палітурці. Не варто було книгою роздмухувати жар.
Чоловік ніколи не зачиняв двері. Все одно в них ні́кому заходити.
