Порада Софія. Конкурс драбблів

Двері навстіж

З-під деревʼяної хатини вивалювався язик протоптаної стежки — вкотре одні й ті ж сліди.

Сутеніло.

Чоловік ступив на поріг й дощечка під його вагою рипнула. Звук, гучніший за його серцебиття, завше був несподіванкою.

Він підкинув дрова у вогонь, що ніколи не згасав. А тоді, не скидаючи засмальцьованого одягу, ліг і взявся перечитувати єдину книжку з приліжкової тумби. Ту, в якої давним-давно вигоріла золотиста назва на палітурці. Не варто було книгою роздмухувати жар.

Чоловік ніколи не зачиняв двері. Все одно в них ні́кому заходити.

Умови участі у конкурсі драбблів