Володимир Дідик. Конкурс драбблів
Жертва метафори
Леопольд Перепічка – бухгалтер на пенсії. Старої закваски. З отих - рахівниця з дерев’яними кістячками, сатинові з гумочками нарукавники на ліктях.
Гадаєте, з юних літ Перепічка аж рвався у конторах сальдо – бульдо підбивати. Йому проте за вухом не свербіло. Морем марив. Ночами з ліхтариком під ковдрою сліпав про бригантини, мусони, пасати…
Вичитав тоді - моряки так з морями зріднюються, що каву з сіллю п’ють. То що – простіше простого: заварив ячмінної кави – часи скрутні були… Всипав щедро три ложки солі. Дитя нерозумне не здогадалося – то у тих писак художній вимисел. Метафора, одним словом. Богу дякувати, минулося. Вижив Леопольд. Виріс – на бухгалтера вивчився.
