Тайка Ривченко. Конкурс драбблів
Приховане
Тиша ховає у собі…
— …біль?
Вона відновлює подих, перепитує:
— Що?
— Кажу — біль, наскільки сильний? — повторює Федька, хапаючи холодними пальцями за литку.
Контраст з обпеченою шкірою відзивається сиротами й поколюванням. Вона стримується, не відштовхує його руки.
— В аптечці тільки фізрозчин, сухого льоду навіть на базі не відшукати, — продовжує занепокоєно. — Хто знав, що посеред битви на ножах ти знайдеш, як обпектися?
Посмішка виходить тривка, вимучена. Вона хапається за Федчине плече, встає. Вулиця попереду завалена гнилими тілами. Кроків за двадцять догорає той зомбі, якому не пощастило зіштовхнутись із залишками бензину і її запальничкою. Вони мовчать і дивляться.
Тиша ховає і водночас показує багато.
