Новікова Каміла. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
У мене було дві хвилини, щоб добігти до платформи. Ця історія не моя, але я хочу передати історії тисяч українських дітей від першої особи.
Одного дня ми з мамою поспішали на поїзд. На годиннику було 11:58, а ми мали бути на платформі о 12:00.
Ми з мамою і ще група людей, що прямували до того ж потяга, дуже швидко бігли. Єдине, про що я думала, було: "Я повинна встигнути. Я не можу це пропустити!". Ці хвилини здавалися вічними, в голові лунали думки, а оточуючі бігли зі сльозами радості на очах.
Здавалося, що я не встигну, але тут я бачу перон і поїзд на ньому. Я бігла так швидко, як могла. Мої ноги не встигали доторкнутися до землі, як відскакували вперед.
Але я бігла не просто на потяг — я бігла до свого тата, якого нарешті звільнили з полону.
Біля поїзда стояли військові з українськими прапорами. Попри те, що вони пережили, вони чекали на своїх родичів із широкою усмішкою на вустах. Хтось чекав своїх батьків, братів і сестер, а хтось — на своїх дітей, дружин та друзів. Як тільки я побачила тата — я підбігла до нього і міцно обняла, так само зробила моя мама. Для нас це жахіття полону закінчилось, і ми можемо забрати тата додому, а для когось воно все ще триває.
Присвячується нашим військовополоненим та їхнім сім'ям.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
