2025. Конкурси
Digital Art з ШІ
Веселі вірші про зиму
Війна, кохання, перемога
Вчитель, який змінив моє життя
За 28 днів весна, кохання…
Зимовий конкурс
Конкурс драбблів
Конкурс одноактних п'єс
Поетична Хвиля
Солодкий літературний конкурс
Тварини – наші друзі, а не іграшки
Читай, малюй, вигравай
Що відбувається у темряві
Небилиця Марія. Конкурс драбблів
0
Поділитися:
Все сталося швидко. Була літня ніч. Ми сиділи на подвір’ї будинку і милувалися зорями.
- Зірка падає! – закричала подруга. – Треба загадати бажання.
Я поглянула в ту сторону. Справді, падала зірка. Але дуже скоро стало зрозуміло, що то не зірка. То був метеорит. Ми зачаровано спостерігали, як він летить крізь атмосферу, все збільшуючи й збільшуючи свій вогняний «хвіст». Він падав від нас за сотню кілометрів. Але що таке сотня кілометрів для космічного гіганта?
Саме в ту мить ми зрозуміли, що єдиним нашим бажанням стало те, щоб він упав на місцевість, де немає живих істот.
А він все падав і падав.
