Алєксандр фон Гумбольдт — зірка для всіх

Дослідник, романтик, мандрівник, кліматолог або герой робітничого класу — існує не один Гумбольдт, а багато. Історик науки Ніколас Адріянус Рупке розповідає журналу «Космос», як виникають різноманітні уявлення про Алєксандра фон Гумбольдта.

Пане Рупке, через 250 років після свого народження Алєксандр фон Гумбольдт знов у всіх на вустах. Що робить його таким популярним?

Я думаю, це через те, що його життя дозволяє створити різні образи. Ми намагаємося побачити в Гумбольдті того, ким би ми і самі хотіли бути. Картина, яку ми малюємо, відображає нас так само, як і його. Саме тому є не один Гумбольдт, а багато.

Які його образи існують? 

Це залежить від того, де у світі ви б запитали. В Німеччині, гадаю, важливими були і залишаються його основна праця «Космос» та його цілісний погляд на світ. Британці бачили його як свого роду імперського хлопця, який виїхав, для того щоби «застовбити» території для Німечинни. Сьогодні у Великій Британії цікавляться ним насамперед через його зв’язок з Дарвіном. Нині історики науки сперечаються про те, наскільки сильний був вплив Гумбольдта на Дарвіна та його теорію еволюції.

Начебто Дарвін не встиг і слова сказати, коли вони зустрілися, тому що Гумбольдт занадто багато говорив…

О так, є чимало таких анекдотів, які посилюють певні проєкції. До них належать, наприклад, історії про нібито дружбу Гумбольдта та Ґете. Цю леґенду створили пізніше на підтвердження німецької традиції зв’язку мистецтва та науки. Щодо Дарвіна, я особисто не думаю, що вплив був великим. Вважаю, Дарвін, як і багато інших британських мислителів того часу, не поділяв німецьких романтичних поглядів Гумбольдта.

В Европі читачі з газет дізнавалися про його пригоди у джунґлях. Гумбольдт у стилі кіногероя та археолога Індіяни Джонса: «Він завжди був популярний, тому що його життя дозволяло створити різні образи»

Як з часом змінився образ Гумбольдта в Німеччині?

Сам Гумбольдт вважав себе лібералом та революціонером. Він був проти монархії та церкви. В Німецькій імперії він та його брат Вільгельм пізніше стали символами нової культурної, а не войовничої Німеччини. Під час правління нацистів постав інший образ Гумбольдта. Вони бачили в ньому генія німецької крови, чиї ідеї про космос добре вписувалися в їх власні претензії на глобальне панування. Після Другої світової війни західні німці заперечили: «Але ж ні, Гумбольдт був атлантистом та другом Америки!» Водночас у Східній Німеччині його шанували як соціяліста через його турботу про шахтарів і як антиімперіялістичного визволителя народів Латинської Америки від колоніяльного гніту.

А після падіння Берлінського муру?

Коли Німеччина об’єдналася, Гумбольдт постав у новому образі. Відтепер він був нетворкером і борцем з актуальними проблемами, від охорони навколишнього середовища до емансипації гомосексуалів. Сьогодні гомосексуальність у західній цивілізації настільки широко прийнята, що немає потреби в таких історичних взірцях. Нині там відповідають радше так: «Він був геєм? Ага. Ну і що?»

Ви написали метабіографію і розглядаєте життєву історію Гумбольдта з точки зору попередніх біографій. Для цього ви вивчили багато творів про Гумбольдта. Як авторам вдалося постійно створювати нові образи Гумбольдта?

Для цього використовували різні прийоми. Націоналісти часто применшували роль подорожей Гумбольдта та французької частини його творчости. Дехто навіть повністю іґнорував французького Гумбольдта. Коротка подорож Гумбольдта до Філаделфії та Вашинґтона перед його поверненням до Европи також довго залишалась непоміченою. Лише під час тісних післявоєнних відносин між Західною Німеччиною та США ця його подорож була висвітлена. Завжди вибирали те, що підходило для створення певного образа.

У країнах Південної Америки, які він відвідав, Гумбольдт залишається популярним. Чи існує тут західнонімецьке уявлення про нього як про визволителя?

Наскільки я знаю, там сьогодні лунають критичні голоси, які наголошують на певних відмінностях між місцевим баченням і европейським образом. Однак зазвичай Гумбольдт там досі залишається частиною національної історії, ба навіть національної гордости. Він прийшов не як завойовник чи колонізатор, а як дослідник. Він подорожував, щоб дізнатися про місцевих жителів від них самих. Його сприймали як гостя, який захоплювався їхньою природою та культурою, а не хотів її завоювати.

Сьогодні є образ Гумбольдта як піонера міжнародної наукової співпраці, який осмислює взаємозв’язок різних галузей. Ми бачимо в ньому не пруського вченого, а сучасного науковця. Чи правильний цей образ?

Я думаю, так. Він не лише жив, подорожував і листувався у різних країнах, а й мислив глобально. Це було однією з його великих заслуг як вченого. Він шукав глобальні кореляції для своїх спостережень, чи то температура, геомагнетизм чи інші параметри навколишнього середовища. Так він заклав основи сучасної кліматології. Сьогодні Гумбольдта визнають у всьому світі як науковця, що одним з перших вказав на наслідки людського втручання в природу. У сучасній дискусії про зміну клімату Гумбольдта вважають піонером, який від самого початку був на правильному шляху.

І на завершення, яке ваше особисте уявлення про Гумбольдта?

Як метабіограф Гумбольдта, я, звісно, маю комплексне, багатогранне уявлення про нього. Гадаю, що його заслужено шанують за його голістичний підхід та спостереження за довкіллям і кліматом. Однак до мого образу обов’язково входить і Гумбольдт як покровитель молодих талантів. Нам варто брати приклад з Гумбольдта.

Інтерв’ю для журналу «Космос» записав Ґеорґ Шоль

Авторка малюнків: Мір’ям Бауер

Ніколас Адріянус Рупке є професором історії в Університеті Вашинґтона та Лі, Лексинґтон, США. Нині історик науки та гумбольдтознавець (автор книжки «Алєксандр фон Гумбольдт. Метабіографія») досліджує недарвінівську традицію в еволюційній біології. У 1980-х роках як стипендіят Фонду Алєксандра фон Гумбольдта проводив дослідження в Тюбінґенському університеті. Рупке є членом Німецької національної академії наук Леопольдина nf Ґетинґенської академії наук.

Інтерв’ю раніше було опубліковано в журналі Фонду Алєксандра фон Гумбольдта «Kosmos», випуск 109, 2018 рік.

Переклали Анаіт Аршакян та Олександр Петров