Зіняк (Рибка) Людмила Миколаївна. Тато

Присвячую рядки цього вірша світлій пам'яті мого тата(Рибка Микола Павлович).

Невблаганна смерть забрала тата
І зупинилось серце навіки
Ще вчора був, сьогодні вже не стало
Він відійшов і миті пропливли...

І так шкода що ти пішов зарано
Не встиг пожить, як смерть уже прийшла
Аварія жахлива та на трасі
Забрала душу і саме життя.

Ти рідко снишся татку, рідко
І хоч так сильно я тебе люблю
У снах моїх з'являєшся в тумані
І знов зникаєш, в світлі ліхтарю.

І мріяла в дитинстві я постійно
Скоріше щоб з роботи ти прийшов
І бігла із гори та все додолу
І зустрічала татову любов.

Був ти чесним і порядним
Взірцем та прикладом усім
Не зрадив ти сім'ю ніколи
Сто літ би з нею ще прожив.

Проте, життя пішло інакше
Тебе нема, життя то йде
Живе вже кожен як уміє
Свою мораль в житті несе.

Тебе назад неповернути
Як вітра подих, любу мить
Та відчуватиму завжди я
Твою любов і світлу тінь.