Англ.: verism; нім.: Verismus; ісп.: verista (representación...);
франц.: vériste (représentation).
Естетична течія і вимога імітації дійсності
1. Веризм є течією літератури й малярства, що продовжувала й наслідувала традиції французького натуралізму. Веризм почав розвиватися близько 1870 і протривав до 1920 р. Його основоположником вважається Дж.Верґа (1840–1922), який продовжував естетику Золя, Толстого та Ібсена. Постава п’єси Масканьї “Сільська честь” (1884) є свідоцтвом про народження цієї течії. Іншими видатними творами веризму є “Паяци” Леонкавалло, “Наш Мілан” К.Берталоцці, опери Пуччіні.
2. Веризм наслідує натуралізм у плані фотографічного копіювання дійсності, методики точних наук й абсолютного детермінізму (регіоналізм, спадковість). У театрі веризм точно відтворює місцевість, змушуючи персонажів розмовляти мовою свого реґіону (а не тільки згідно зі своїм соціальним статусом, як це є в натуралізмі), відмовляється від усіх нереалістичних ігрових умовностей* (повірники, монологи, довгі тиради, резонери і хор), постійно повертається до теми середовища, яке формує або знищує людину.
Окрім цього постава у стилі веризму (або натуралістичності) відзначається доволі часто ориґінальним стилем. Усе твориться на сцені так, щоб у глядача виникало враження не перебування у театрі, а участі “потайки” у реальному дійстві, “екстраґованому” з навколишньої дійсності.
Літ.: “Verismo” in “Encyclopedia dello spettacolo”, 1962; “Vérisme” in “Enciclopedia
universalis”, 1968; Chevrel, 1982.
