Назар Нечипельський. Добірка віршів

Я піду тією стежиною,
Щоб зустріти знову її,
Ту чарівну, що стане дружиною,
А я буду кохати її.

Я піду, щоб зустріти ті очі знов,
Зазирнути в глиби́ну її.
Забурлить знову в серці кров
Та відчую світлину її.

Я піду, щоб відчути знову
Аромат волосся її.
На хвилину забуду про мову,
Лиш піймавши погляд її.

Я піду і мріяти буду
Лиш про зустріч із нею нову.
А зустрівши – ніяк не забуду,
Лиш очима її проведу.

І від цього бадьорим піду́,
Знов відчую в серці тепло.
Та в коханні щастя знайду,
Адже серце – не камінь, не скло…

25.09.2024
* * *
Тільки те серце, що любить,
Завжди буде кохати тебе.
І ніколи тебе не забуде,
Завжди буде чекати тебе.

Тільки серце, яке кохає,
Буде битися крізь життя.
І ніколи не спочиває,
Незалежно яке є буття.

Лиш те серце, що дихає, чує,
Відчуває й коли нема.
Лиш кохання душу рятує,
І другого шляху нема.

Лиш в коханні знайдеш розгадку.
Не ховайся – таке вже життя.
Адже, той, написав хто загадку,
Саме мав таке почуття.

І говорять нехай: «Романтично»!
Краще так, ніж страждання та біль.
Бо кохання в житті не так звично,
І приходить не звідусіль.

То ж, кохайте та будьте коханими,
Говоріть про свої почуття,
Хоч ви цілі, хоч вкриті ви ранами –
Лиш кохання рятує життя…

09.12.2024
* * *
Вітаю з восьмим березня тебе.
Нехай в цей день тепло в душі палає,
І пісня солов’їна для тебе
З любов’ю звідусіль нехай лунає.

Бажаю море квітів я в цей день –
Хай квіти зігрівають серце, душу.
Нехай же сонце радість принесе
В цей день, весна проводить стужу.

Бажаю миру в небі, на землі.
Хай очі твої радість нам дарують.
Нехай же будуть щасливі жінки
І ті, хто цього щастя потребують…

Матусю, обіцяю – все зроблю,
Щоб ти дивилась з гордістю на сина.
Від думки я цієї не відступлю, 
Бо з нею чоловік – сильна людина.

08.03.2020
* * *
Хай сяють ваші ясні очі
На заздрість нашим ворогам.
І материнські, і дівочі –
Бажаю дочекатись вам.

Повернуться бійці додому
Всі зі щитом - не на щиті.
А ваші очі знімуть втому,
Поринувши у відчутті.

Нехай невтомні руки ваші
Надалі дарять нам тепло.
А усмішки чарівні ваші
Хай сяють, як дзеркальне скло.

Хай квіти знімуть з вас тривоги,
Ми мужні, стійкі – дяка вам.
І світлого дня Перемоги
Бажаю дочекатись вам.

08.03.2024
* * *
Він ішов і про щось розмірковував...
Про Дітей... Дружину... Батьків...
Про Будинок... На щось розраховував...
Свої мрії він втілить хотів...

Про прогулянку парком з Дружиною...
І про посмішку щиру Батьків...
Про Будинок із міцною стіною...
Про Дітей на Колесі мрій...

Але, щось пішло не за планами...
Зняв костюм – одягнув камуфляж...
Був цивільним над мирними ланами...
Став країни своїй вірний страж...

Крок за кроком... З Братами... Пліч-о-пліч...
До останнього подиху йшов...
«Чуєш! Дихай! Поруч вже поміч!
Ну же!» – Пізно... Він вже пішов...

Повернувсь на щиті... Не за планами...
На віки залишивсь молодим...
І злетів з журавлиними клинами... 
Зі словами: «Хлопці, стоїм!..»

Він ішов і про щось розмірковував...
Лиш, на жаль, шляхом до небес...

19.08.2024
* * *
Той, хто любить тишину –
Не базікає даремно,
Не паплюжить Давнину́,
І гово́рить достеменно.

Той, хто любить тишину –
Йде сміливо крок за кроком.
І крізь бурю, й мілину,
Крізь вогонь, багнюку, сором.

Той, хто любить тишину – 
Добрі справи робить тихо,
Не розки́да світлину́,
Не збагачується лихом.

Той, хто любить тишину –
Промовчить, де слово – срібло.
Адже, знає він ціну́,
Де мовчання більш доцільно…

Той, хто любить тишину –
Не вантажить думи й мозок…
Він не б’ється крізь стіну,
Та в руках тримає молот…

Той, хто любить тишину –
Не спішить поперед в пекло.
І не рве дарма струну.
Має розсуд в холод й спеку.

Той, хто любить тишину – 
Залишається попе́ред. 
Перейде він скелину́…
Не позаду нас…. А серед…

Той, хто любить тишину…

10.09.2024
* * *
Він хотів отримати знання,
Відчувати силу давніх Предків.
Тож назустріч Сонцю йшов зрання,
Крізь часопис древніх осередків.

Неминуче ва́жким буде Шлях,
Знав він і про перепони Долі,
І тих Сил, що наганяли страх,
Попираючи його незламність Волі.

«Якщо не боїшся – то вперед.
Але, розумієш, за все плата.
Або пан, або розіб’єшся ти вщент.
Сили, Пізнання, а може, страта».

Не боявся він та пам’ятав,
Що нащадок він свого Народу.
Мрію не на мить не залишав,
Крізь історію гортав сторінки Роду.

Саме відчуття своїх Богів,
Єдність із Природою та Світом,
Переможе зло та ворогів
Та натхнення дасть Зимою й Літом.

Може, це і є те Пізнання?
Може, це і є та Сила давня?
В глибині тебе вже є Знання,
Лиш відчуй – сторінка не остання.

Тож черпа́ймо сил в красі Природи,
Вдосконалюймо Себе та Розум свій,
Не цураючись свого Народу,
Адже Шлях ще не скінчився твій…

12.11.2024
* * *
Миттєво так плинає даний час,
Що вже не озирнутись, не побачить.
А скільки справ ще, кроків у всіх нас,
Що не відкласти їх, бо нам це не пробачать.

А ми кудись біжим, спішим та робимо,
І жваво видивляймось на годинник.
А час минув – тоді вже просто ходимо.
А в деяких останній час вже лине.

І, може, все віддали би вони,
Бодай хоча б продовжити годину.
Бо не встига зробити все вони,
А деякі хоча б і половину.

І так ідем годинами життя,
Рахуємо кому що як вже да́но.
В когось нічого, а в когось здобуття.
Комусь запізно, а комусь ще рано.

Важливо цінувати даний час.
Не витрачати те, що да́но нам, даремно.
Все, що створили, відображується в нас.
А що не встигли – то нащадкам достеменно.

Миттєво так плинає даний час…

25.10.2024
* * *
Українцю, лишайся Людиною,
Не поправши Обличчя своє.
І пишайся завжди Україною,
Бо для нас Вона - понад усе.

Українцю, пишайся Родиною -
Там чекають на Тебе завжди.
Не ховайся за міцною стіною,
А вперед лиш іди навпаки.

Українцю, пишайся Дитиною –
Адже Діти – Майбутнє твоє.
І Батьків поважай докорінно Ти.
Пам’ятай Древо Роду своє.

Українцю, пишайся Героями – 
І живими, і на небесах. 
Хай їх Шлях і їхня Історія
Завжди будуть на наших вустах.

Хай живе України Слава!
І Народ не піде в забуття.
Процвітає, міцніє Держава,
Наша Мужність, наш Дух, Здобуття.

Українцю, лишайся Людиною...

06.02 2024

ПОПЕЛИЦЯ

То на теренах Кобзаря
Вирує хвиля москаля.
То ж, Українцю, осторонь не будь,
Клейноди батька Хмеля не забудь.

Хай кулеметні черги загудуть,
Шаблюк відлуння донесуться,
Та месники козацькії прийдуть –
То пращура Сірка сини деруться.

А як згорнемо в яму москаля,
То житимемо за для України.
З садів вишневих та кацапська «тля»
Злетить, як нечисть, до могили.

25.12.2024