Наталія Шевель. В особливий день
Польовою стежкою поспішала Ольга до родини брата. Щойно зранку приїхала з столиці. Добре, що від неї село знаходиться недалеко. А сьогодні – особливий день – святих Петра й Павла. У неї брат Павло. Тож неабияк шанувала свято апостолів. Кожного року в цей день Ольга їде на гостину, здається, не було й такого, щоб не приїздила. Безумовно, вона часто навідується у село, в хату, де проживає брат з сім`єю, а раніше – з батьками. Саме тут вона народилася, тут пройшло босоноге дитинство, прийшла щемлива юність. Рідна вуличка, що веде до батьківської хати. До болю знайомі кожна стежинка і пагорб, а за хатою – городи, а далі поля-поля…
Худорлява, енергійна бабуся з кошиком, повним гостинців, впевнено крокує польовою дорогою, як і багато років підряд. Налиті пружні колоски серед безмежжя поля. Здається, нема йому кінця-краю. Ранком крокує Ольга, вдивляючись у велич пшениці. Серед золотавого роздолля видніються червоні маки. А там і жито з синьоокими волошками. Бабуся добре знає, що колос вже дозрів. Зразу після цього, знаменного для неї дня, починаються жнива. Тож ніби востаннє хоче надивитися в цьому році на безмежжя лану, запам’ятати надовго цю красу. Надвечір буде повертатися цією ж дорогою, щоб встигнути на останній автобус. Тоді трішки постоїть, відпочине, вдихне запашний дзвін колосся – ось такий він смак майбутнього хліба. З повним кошиком повертатиметься дбайлива господиня. Павло з дружиною її з пустими руками не відпустять. Покладуть до кошика і ягід, і фруктів, ще й овочів різних. Як кажуть, і з грядки, і з саду… Бо Ольга завжди допомагає, тільки є в неї вільна година, відразу їде.
А поки що поспішає привітати брата і родину з святом. Адже на неї вже чекають. Марфа наварила вареників з вишнями. Традиційна страва у цей день. Посідають у садку під старезною грушею в затінку. І буде щира розмова, а там і пісня не забариться. А як же інакше? Брат у неї один, та ще й Павло. А навколо її маленька батьківщина, а з неї – дорога в самостійне життя.