Олена Рогова. Назустріч снігу

Нарешті сніг, причепурився ранок,
І витанцьовує метіль, мов в пелюстках!
Запрошує до кроку білий ґанок,
І морозець розлив рум’янці на щоках.

Привіт життя!!! Я простягаю руки
Назустріч снігу, мов, якомусь диву!
Ти маєш неймовірну владу й здатність:
У кожному розбуркати дитину!

І так радіти, як здійсненній давній мрії,
І почуватись, виключно, СОБОЮ!
І милуватися, втішатись, любувати
Цією білою і тихою красою!

О сніг – ти справжній, незрівнянний подарунок!
Ти втіха для очей, надій, натхнення,
Немов полотна білі на мольберті,
Що є початком і благословенням!

21.01.2025