Лідія Лесковець. За 28 днів весна, кохання…

Поділитися:

Квітка кохання

Така весна буває раз в житті,
Таке кохання – раз в тисячоліття,
Коли одне з найвищих почуттів
В легендах залишається навічно.
Ця розповідь іде із тих часів,
Коли жили боги не на Олімпі.
Й донині свято віримо усі
В кохання Адоніса й Афродіти.
Він був простий мисливець, звіролов,
І мав звитяжний хист у полюванні.
Її мета – нести у світ любов,
Була вона богинею кохання.
Одного дня богиня лісом йшла,
Юнак там спав під деревом крислатим.
Небесну діву вразила його краса,
Що не могла очей від хлопця відірвати.
З тих пір кохання їхнє розцвіло,
Не розлучались ні на мить, ніколи.

Жили щасливі серед буйних трав,
Купались в водоспадах прохолодних.
Та якось Афродіту батько Зевс
Покликав, щоб прийшла у дім небесний.
- Я не надовго, повернусь, чекай!
І ще просила бути обережним.
Та сталось так, що хижий лютий звір
Смертельно ранив в поєдинку хлопця.
Побачивши біду, красуня вмить
Шукати кинулась коханого обранця.
Обнявши тіло юного мерця,
В сльозах проголосила заклинання:
- Хай кров Адоніса, що пролилась,
Відродиться у квітку сонцесяйну!
З тої пори й до нині навесні
Розвіявся по всьому світу
Адоніси – кохання квіти чарівні,
Що в Україні звуться Горицвітом.