Аліна Фоміч. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Неділя. Тато з братом на рибалці — повертаються з перемогою: короп і карасики, мов медалі за витримку.
Понеділок. Усі на роботі. А в мене скасували пари — лежу в ліжку, свіже повітря з вікна, тиша, кайф.
Тут — повідомлення від мами в Telegram:
«Почисть рибу і запечи на вечерю в рукаві. Ми всі з голоду помремо після городу».
Чищу. Солю. Приправляю з душею. В духовку — і забула. Бо свята тиша + кавусик + YouTube = розслаблення.
Увечері всі дома. Побігли дружно на город — підгортати картоплю. Бо знову передають дощі. Тіло як варена вермішель, усі злі і втомлені, зняли шкарпетки й лягли.
І тут — 22:00. Раптовий напад пам’яті:
Риба. Духовка. Кінець.
Я влітаю на кухню. У мене було 2 хвилини, щоб…
…вигадати, як пояснити чорне вугілля у вигляді риби.
…витерти підлогу від сліз сміху.
…і дістати з духовки деко, яке знову стане “декоративним”.
Мама прийшла, глянула… і каже:
— Добре, що хоч картоплю не посадила в мікрохвильовку.
Замість вечері — піца. Замість сварки — родинна легенда.
Тепер на кухні стоїть порожній рукав із запискою:
«Памʼятай рибу!»
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
