Поділитися:
Ігнатенко Юрій

У мене було 2 хвилини, щоб змінити все – рахунок, настрій команди, себе. Наша команда програвала в один м’яч. У залі стояла напружена тиша – усі мовчали, навіть вболівальники. Було чутно лише звук м’яча, що стукає о підлогу, і серце, яке гупає, як скажене. Я не бачив навколо нічого, окрім погляду тренера – прямого та жорсткого. Дві хвилини – це вічність у грі. Швидка передача, командний ривок, ще пас та м’яч знову в моїх руках. Стрибок – м’яч полетів у кільце. Обличчя тренера не змінилось, тільки очі засяяли від гордості – ледве помітно, але по-справжньому. Мить тиші, потім зал охоплює галас, крики, тупіт ніг, аплодисменти. Ми попереду! Це звичайний кидок, але сьогодні – найважливіший.

У мене було 2 хвилини, щоб зробити найголовніше в цьому матчі – змінити результат. І я це зробив!

 

                                                                     

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up