Тато(?!) Tenebre Giallo

PAEFATIO

ти тримаєшся за те 
що стане ідолом твоїм , бо
жить інакше не умієш
бо прохолода стала вже
нестерпно гаряча
і у кінці цього створіння
щось я вигадав 
- я знаю

що правди немає
це було б страшно
і тоскно , як бути
страждаючим чином.
обожнюю село
будучи названим 
сином

тримайся за чергу
шукай 36 
там є твій сморід
впади 
впади 
говори

говори що ти не з ними
отими тінями що пхають 
сардельку 
бо чорти вже чекають 
і наступний антракт
почнеться тоді 
коли ти згадаєш

згадай
згадай
проклинай

згадай що вранці
заснеш за годину
чи будеш тримати
склянку Пекіну
однак ти ти ти ти
будеш справедливим
для того щоб вступити 
до Гвардії Світу

а ту розформували
відправили в сітку
бо ти мав ту мавпу
тверду як клітку м'ясну
"Забудь усе що ти вчив, бо в 
казематі згодиться , те що ти знав
тоді як змалечку голубів мав 
ті що вбивають за горді очі мої
і зроби хліба "
я-то не знаю, а він так сказав

слимак 
хробак
собак 
собаки
и и и и

Червонохрест червоніє
а, але жовтий той колір?
Родант, як сервіз
отримав повістку
що призваний він
додому , де свійські
тварини шукають закони
з якими
вони 
знайомі

а ти відповів що добре засвоїв
собачий вальс вночі
кричи 
кричи 
кричи
забудь дорогу в пекло 
воно моє
вороже дідько
тримайся за червень
бо тоді прийде Боже

я не хочу такого
не хочу я Богу
я вбогий
бог 
ий

ти
інь 
ні 
ь

Шматок жебрака
і трохи вівчарства
нікого не знав
допоки Tenebre Giallo 
не знайшов у путі своєму
 
а той призначив зустріч
всього на годину
де розповів мені чого
я не можу
і я захотів
отказать йому у правді 
що він захотів , бо
Справа був Легінь
зліва маржинка

Відчекана справа, 
в четвер повішений Олень
який бігав як стадо без 
темряви
Тобто цей символ надії
був вбитий 
Радій!

Це ти його вбив, тож правда
за мною, я гордий Олень 
Третій за тиждень
Горбатий анекдот що викликав 
швидкий метаболізм у третіх країнах
правила зроблені
щоб визвать Трембіту

Почуйте мене
Я Тата шукаю!
При підписанні 
купівлі продажі
вони (ті звірі ясні)
сказали
"не наші проблеми "
шукайте!

ш
у
кайте
сь!

взимку я помру
і буду щасливим 
спогадом 
що в Африці діти
голодом мліють

INTERLUDE

І це було наче в росі. Я розмовляв з 40 метровою трахеєю
 "silenzio come tradurre"
І це було мудрістю мойого світа , мого світанку і се  добре. Imperfetto , бо я є таким. У полі трималося лихе повітря .
І три чорних істоти , що тримали хрести на собі , шукаючи мене запитали 
  - Де є Правда? 
Один, однак, котрий був один, відказав , однаковісінько й стрибнувши і пнувши Сивий Ковпак Землі.
   -Таких тут не має. Я точно знаю, бо      шукавши її, відчув metamorphosis мене, й світогляду того , хто був поряд зі мною. Таке муштрування протиставне Ідеї!
Його покликали, і чемно вклонившись, той пішов прямо назад, оговтуючи цоколі , та дахи сьомиповерхівок , чекаючи , що за цим є щось більше .Ніяк не більше , лише чекають , ці хрести , ці створіння, ця ідея, що прагне здихнутися кожного і кожноЇ .Ти повинен нести оті хрести, се є твоїм майбутнім , як оті бички , що жеруть траву, бо жити хочеться. Скотобійня , це діло майбутнє, а хочеться нам жити сьогодні й зараз.
Він є (як називається) Невдоволеним Чудотворцем Століття , і будучи сучасником , вважав себе Невдоволеним. Так і прозвавсь. Голос одізвав його 
  - Ти хто?
-Шукаю думки отриманні при народженні 
  - А зараз?
  -Ні. Зараз думок не маю.
  -Тримай гортань рівніше. Вона є протиставленням смерті.
Підійшов, відійшов, і отримав свою дозу діалогів , наче вставивши ректальну свічку , пішов додому.
Що є домом, вирішило те саме, що і вирішило хто є Невдоволений. І хрести. Хрести оті чорні, однаковісінькі, одні одинокі , чекати яких є Майбутнім. Брата й Сестри , Сина й Батька , Святих й . Інших нема.

Зрозумівши , що сперечатись із нею , справа тоскна , і більш того - не цікава, я вирішив слухать далі , бо інакше сенс почутого , і почутого вдруге - не віднайти.

Це здається було у Листопаді. Листопад це моя улюблена пора, такий собі хмарочос серед ластівок, ямб серед одно тактовних етюдів та вальсів, собака серед коней вороних. Сморід бив по очам, голові , ниркам й більш того - викликав рефлекторні позиви Надії.
Цей прояв самогубця можна вважати третім призначенням людського , те що лишилося після двох інших, частка .
Це недопустимо. Склонися перед Блакитноокою Сокирою , та зрозумій що ти є не більше ніж свіже м'ясо, вивіска якого так і манить , переслідує й губить.
Невимовно зітхнути є благословенням у нашому стакані жиру , тож навіть будучи стократно впевнений і впинний , тримай верхню частину мозку там де їй місце. Інструктаж перед прийманням.
Забудь. Себе. Згадай.
Трахея продовжила свою промову , що ядучим корінням проростала , й з'єднувалась із моєю сечовою системою ,nephros, та й іншим , назви яких я уже забув.

CRESCENDO

Невдоволений тримався доволі файно, навіть не дивлячись очима , бо вони боліли . Дуже боліли. Він побачив те що треба було бачити раніше , і це спотворене , маленьке, бридке гадство розчавило його розум. 
Горло боліло.
Це стало другим показником самогубця. Він сумнівається , гадки не має що його запалення просуває , tendit вважати себе інакшим. Спотворення. Таким треба бути окремо від наших Найманців , бо це буде спотворенням. І цього не уникнути , а інакше як? 
Істоти спитали, їх говір, а вірніше сказати , їх Слово (будучи сильним реагентом) тремтіло.
   -Уникни. Вгонитися у стайні , знайти інших . Ти. Ти не винен. Колись.
    -Я вгамований, цінний, корисний, та перед умовою Майбутнього , не шукатиму. 
   -Де є Правда?
   -Таких тут нема, це прямий антонім Ідеї.
    -Чекаємо
Хрести, б'ючись один об одного в темпі allegretto відійшли на третій план ,уникнувши страждань буряка. Це єдине наказове речення , яке зможе спотворить мозок й допомогти дожити свої дві години, свої уламки того життя , яке могло бути   могло бути не вбитим чавунцем , хрестами , мотлохом , чеканними монетами і Майбутнім.
Сивий Ковпак Землі уже не виглядав так, скоріше інакше. Щось було не те.
 Уже спотворений Чудотворець Століття вирішив сісти на нього. Заговорив.
   -Так є? Так потрібно буть?
   -Чудовий вибір. Інакшого нема.
   -А ти?
   -Мотлох
   -Це вийшло дивно. Цікаво.
   -Зрозумів?
   -Ні 
   -Одкажись, і буде тобі Правда

Невдоволений слухав, отримуючи дивну насолоду від цього дійства, і йому було страшенно лоскотно. Страшенно лоскотно від тієї думки, що він отримав, не тієї що була від Матері та Батька, Брата та Сестри й Святого. Потім стало страшно. Дороги назад нема, та й він її не пам’ятав. Ідея запаморочила його, отримала його жах, страх, ноги й руки, голову й розум. Хрести, шукаючи свого носія, уже вкотре билися об голову, подзвякуючи й говорячи
-Я є Майбутнє. Я є Наступним. Тремтіти  –  заборонено 

Сьомиповерхівки вийшли якісь не дуже. Іронія?? А тут спробуй, здогадайся, що означає те що створило їх. Що створило Творця. Що створило Істот. Що створило Хрести. Нащо мені правда? Нащо вона Вам? 
Істот не було, вони напевно курили трубку Миру, виглядаючи як йолопи. Замість тютюну, виглядав сухий хворостняк, та трошки немовлят. За що немовлят? Тому що мовлять не уміють. А це потрібно Істотам, це потрібно Ідеї, це потрібно щоб бути справедливим. За що хворост курить? 

Бо Їм так треба. А ти як думав? Усі питання є питаннями і нічим більше. Ти є співрозмовником. Качкодзьобом, що молока не зміг отримать ,бо спітніти нічого не роблячи – складна задача. Спробуй, з’їси цю жменю Мудрості, або Прірву. Інакше не можна
Вертаючись назад , знов чутно Голос. Він не був Словом, але звучав доволі сильно й побренькував на виточках Мозку, створюючи cacophonie яка то здіймається, то падає, втрачаючи усіляку надію на своє продовження
        -Отримав своє?
        -Лише віддав.
        -Чому?
        -Тому що я є Особистість. Я хочу сенсу. А ти є Моя Совість. 
        - В тебе бридкий голос. Їдучий.
        -Бо я Особистість. Таким жити не дано, бо мають Розум вільний, й рабів своїх не хочуть, щоб хрести нести.
        -Не набридло Думи мать?
        -Цікава експозиція, але ні. Я не хочу.
        -Чого не хочеш?
        -Тебе

Голос зник .Він зник бо був Мотлохом на руках Йолопа. Йолопом був лише один.
Поле здіймається, й описує дивну фігуру, що створює парадокс в голові. З іншої сторони зрозуміло, що Блакитноока Сокира була невдоволена. Бо дивилась. Трембіти видавали звук, який шукав наступника, бігаючи своїми восьма ногами й трьома головами.

Я ВИБРАВСЯ

ТРИМАЮСЬ 
ТРИМАЮСЬ
ТРЕМТІТИ
 ЗАБОРОНЕНО
 КОЛИ 
ШУКАТЬ
 НЕМА
 ЧОГО.
Я
 ШУ
 КА
 Ю

ЦЕ 

Правда не є Ідеєю

FINIS IDEAE

Він зрозумів. І це є перший показник самогубця. Це кінець. Голова цієї трагедії є в тому що хрест не поставить на спину макаки, що відмовилась натискать на кнопку й вирішувать загадки. Є щось вище. Думи, думки, слово, речення , текст. Потвора (а саме таким він став після цих двох годинок щастя) знов був на горбі, й побачив. Побачив знов те, що шукать не можна , не можна бачить , але він отримав свій потік свідомості, і почалося те що не хотілося б побачити Створінням. Вони є тим що не хотілося б побачити. Він прочитав. Прочитав себе, жмуток своїх думок, себе. Хреста він не взяв, бо не зміг. Космос залишається на своєму місці. Батьки не змогли назвати Сина свого в честі Його. Коти не навчились літать. Ідея не розрослась на одну людину, але знайде іншу, допоки усі як один не стануть Майбутнім. Такого не станеться бо Він хоче порядок.
 Але знайдеться така собі ложка дьогтю, у цій Гнилій Бочці Меду, солодкого, багряного, жовтого. Така собі Tenebre Giallo у світі нашому, що залишає його на тому ж рівні, на якому він зупинився років 30 тому
Чомусь тенденція ЖИТИ є дуже простим смертельним прикладом того, як залізо в печінці Прометея уб’є отих гордих Орлів. Нащо ж вони їдять?
Бо хочуть жити хоча б на хвильку довше.
Це є Суть
Це є Правда
Цурайся її, таке є правило. І це було прекрасно. Тілько якби не вощі, вроді Невдоволеного. Хто він? Потвора. Хто я? Потвора. Хто ти? Правий. Лівий. Передній? Задній! 
Такий є Мед  

Створилося поняття, яке ініціювало створення МЕНЕ. Невдовзі почнуться  коліки, які будуть страшенним стражданням для того хто їх не отримає. Більш того, карою це є й для того хто

Почув
Тримав
Читав

    -Це є смішним
    -Зрозумів?
    -Так 
    -Шкода. Чекать нема чого.

    -Де є Правда?
    -Я є Правда
    -Хрест?
    -Я відмовляюсь. 
    -Що є, то є. Майбутнє?
    -Я є Майбутнє. Я є Гортанню. Я є Мозком. Я є Легенями. Я є Трахеєю.
Так він і вмер. Ідея залишилась. Істоти також. Хрести були пошарпані, наче хтось взяв квіти з тарганами, й полоснули декілька разів, позбувшись оболонки. 

Чотири метри уже здавалися сантиметрами, можливо навіть міліметрами. 
Я є, буду,   був

Я є Трахеєю. Я є Тінню 
Я є Минулим. Я є Майбутнім
Я Невдоволений
Я несу свій Хрест

Це було смішно.

Тато(?!)