(4 до н. е. – 65)
Сенека, котрий навчав жити і зберігати людську гідність у будь-якій, навіть нестерпній ситуації, не міг не привернути до себе уваги. Адже мистецтво було для нього чи не єдиною протиотрутою руйнівним віянням епохи.
Поетика трагедій Сенеки орієнтована на проведення стоїчних ідей автору. Це філософсько-психологічні п’єси, події та характери в яких трактуються з позицій мислителя-мораліста. Однак філософ, на думку Сенеки, – лікар душі і повинен поставити правильний діагноз, перш ніж лікувати вади. Тому в центрі трагедій Сенеки виявляється насамперед дослідження катастрофічного розвитку особистості, одержимої згубними пристрастями. У його трагедіях розгорнуто цілу філософію влади зла. Одне зло неминуче породжує інше. Так і починає діяти механізм ланцюгової реакції зла.
Трагедії Сенеки – це заповіт людству керуватися у своїй діяльності не силою пристрастей, а критеріями розуму.
Твори
Критика
- Концепт щастя в римській лінгвокультурі (на матеріалі «Моральних листів до Луцилія» Сенеки)
- Луций Сенека про виховання та самовиховання
- Моральні листи до Луцілія Сенеки: штрихи до характеристики «нового стилю»
- Моральні листи до Луцілія як зразок ораторського мистецтва
- Сенека в римському театральному процесі
- Сенека про маніфестацію етичної цінності життя у театральному дійстві
- Сенека про роль філософії в самовихованні особистості
