(1922–2010)
Жузе Сарамаґу – один із найвизначніших письменників сучасної Португалії. Раніше він був відомий як журналіст та поет; у післяреволюційні роки його обдарування розкрилося з несподіваного боку, і потім багато років Сарамаґу не переставав дивувати читачів: кожен новий твір виявлявся несхожим на попередній. Можемо переконатися в цьому, порівнявши «Спогади про монастир» з романом «Ті, що піднялися з землі» (1980). Між двома книгами мало спільного. Одна проста, невибаглива, бідна на події – як селянське життя, про яке вона оповідає. Її композицію можна порівняти з сільським будинком, нехитрим, але добротним. Друга нагадує пишно прикрашену споруду, причому «спогади про монастир» виявляються лише фундаментом, на якому письменник зводить власну, об'ємну та багатобарвну будівлю.
Сарамаґу не осучаснював минуле, навпаки, відтворював його настільки точно і яскраво, з таким впевненим знанням зовнішніх деталей і прикмет, з таким глибоким розумінням самого духу часу, що його «спогади» здаються справжніми — начебто індивідуальна пам'ять оповідача увібрала колективну пам'ять нації. А оскільки ця пам'ять охоплює минуле та сьогодення, то їхнє сполучення не порушує історичної перспективи, але, навпаки, додає їй особливої виразності, змушуючи відчути безперервність історичного часу.
Твори
Критика
