(1936-1973)
Поезія Володимира Підпалого закликає, щоб задумалися над крихкістю світу. Автор бачив світ у філософській єдності протилежностей.
Усе йде, все змінюється, але життя триває, вчімося бачити світ і творити в нім красу, — закликає поет. Не вимагаймо від світу багато, живімо за законами правди, прислухаймося до слів наших мудреців — провісників добра і щастя. Хай наша совість не спить, не буде спокійною, коли в житті горе, розбрат, зневага.
Володимир Підпалий захоплювався генієм Сковороди, глибоко знав його творчість і сам прагнув жити за законами правди й добра. Крізь творчість В. Підпалого проходить образ Сковороди з його баченням світу, сприйнятого автором й інтерпретованого в сьогочассі. Наскрізною є проблема єдності людини з природою, з рідною землею, народом.
Поезія Володимира Підпалого багата різноманітною ритмомелодикою — від форми дум до народної пісні, від драматичних діалогів до елегійних роздумів, від сюжетних віршів до казки-загадки та філософських висновків.
Твори
Критика