Володимир Підпалий. Тиха елегія
Коли мене питають: "Любиш ріки,
річки, і річечки, і потічки?" -
відмовчуюсь: вони в мені навіки,
а для мого народу на віки...
Коли мене запитують: "Народу
чи зможеш прислужитись, як і де?" -
мовчу: на ясні зорі, тихі води
хай випадкове слово не впаде...
Коли мене питають: "Любиш землю,
степи, озера, яблуні в саду?" -
я знов мовчу: від них не відокремлю
себе й тоді, як в землю перейду...
Коли мене питають: "Рідну мову
чи зміг би поміняти на чужу?" -
моя дружина сину колискову
співає тихо... Краще не скажу...
Коли мене питають: "Батьківщину
чи зможеш ти забуть на чужині?" -
кричу: "Кладіть отут у домовину
живим!.. Однаковісінько мені..."
Твори
Критика
- «Сковородинські думи» Володимира Підпалого
- Тривожні думи Володимира Підпалого
- Цикл елегій Володимира Підпалого про Т. Шевченка
Поділитися