Осип Маковей. Ніч
Зчорнілі гори небозвід підперли,
підніжжя гір у хмарах застрягли,
у пахощах вогких ліси завмерли,
і сонні мари дебрі налягли.
І сниться горам сторона далека,
де вічним сном страшні пустині сплять,
без гір, без вод, кругом смертельна спека, —
ліси стряслись, збудились, знов шумлять…
1899
Твори
Критика
