Полем зораним ходить крук...
Полем зораним ходить крук.
В чорнім пір'ї. Зате у мене
є кишені для змерзлих рук,
теплий шарф і насіння жменя.
Ми колеги з ним і союзники.
Подорожні в полях. Повз нас —
течія урочистої музики.
То спливає наш час
Холоднечею вечір дихає.
Але ж вечір — іще не ніч.
Крук заб’ється десь там, під стріхою
А людина затопить піч.
І долонею невичерпною
обдарує Господь мене
золотим вогнем і вечерею,
і вдовину сльозу змахне.