Вікно у сад ІІ
Помру. Зачиниться вікно у сад.
Але, можливо, залишиться сад.
Коли ж і сад полине в небеса —
залишаться слова: “Вікно у сад”.
Слова не мруть. Не йдуть в останню путь.
Живуть собі — то й хай собі живуть.
І ждуть свого часу, як жде зерно.
Як жде в глибокім погребі — вино.
Колись промовить Бог: “Вікно у сад...’ —
запломеніють синню небеса.
І білий сад зійде на землю знов.
І в білий сад розкриється вікно.
І жінка з мирним іменем Ірина
прокинеться і пригадає рими.
Це буде в квітні. Аркуш на столі,
перо і чай в зеленій піалі.
Щовіку сад мій буде воскресать
з веління трьох вічноквітучих слів.
І кожну вічність буду я писать
про світле щастя жити на землі.
