Синоніми в українському перекладі роману Марґерит Мітчел «Gone with the Wind» («Розвіяні вітром»)
Миронюк Н.П.
Мільйони читачів світу вважають своїм найулюбленішим твором роман Марґерит Мітчел «Gone with the Wind». У романі зображено складні почуття головних героїв Скарлет О’Гара та Рета Батлера у не менш складний період історії США - час громадянської війни Півдня й Півночі (1861-1865) та період Реконструкції. В українському варіанті роман з’являється тричі: «Віднесені вітром» (1990), «Звіяні вітром» (1992), «Розвіяні вітром» (2004) у перекладі Р. Доценка. Труднощі у виборі назви роману українською мовою очевидні. Кожне з ключових слів назви роману (віднесені, звіяні, розвіяні) є багатозначним. Так, «віднесені» - це 1) щось віднесене кудись; 2) перенесене від чогось; 3) пов’язане з чимось.
Назва «Звіяні вітром» мала право на життя, але знову-таки багатозначність слова могла б викликати небажані асоціації. «Звіяні вітром» - це 1) щось віднесене, відкинуте вітром // здуте, струшене вітром; 2) пронизані вітром, пройняті холодом». Слово «звіяні» вимагає суб’єкта «щось», «що-небудь». У такому разі виникає запитання, про що йдеться в романі чи про кого, що звіяне, адже насправді в романі говориться про людей (про кого?), про тих, кого розвіяла доля по всіх усюдах.
Значення слова «розвіяні» СУМ подає так: «які розійшлися, роз’їхались в різні місця, далеко один від одного (про всіх або багатьох)». Саме це і мала на увазі Марґерит Мітчел, що відчув і, нарешті, точно відтворив перекладач Р. Доценко - «Розвіяні вітром».
У перекладі роману «Розвіяні вітром» перекладачеві вдалося мобілізувати всі багатства української мови, відтворити її найтонші можливості й словникову розкіш. У творі вдало передано особливості українського слововживання, багатство розмовного мовлення, своєрідності синоніміки. Як засвідчує переклад, Р. Доценко глибоко володіє скарбами української мови, він уміє «поставити саме те слово і саме на тому місці». Так, у випадку вибору між загальновживаним словом «вітерець» і його ідеографічним синонімом «легіт», що означає «легкий приємний вітерець», Р. Доценко віддає перевагу не дуже поширеному, скоріше поетичному «легіт»: «...полум’я свічок легенько погойдувалось під теплим, літнім леготом».
Р. Доценко, дуже тонко відчуваючи відтінки значень синонімів, поруч ставить семантико-стилістичні синоніми «засміявся - зареготав»: «Він відкинув назад голову й невимушено засміявся - ба ні!, зареготав, як злостиво подумала Скарлет, знов уся паленіючи». Другим із синонімів (зареготав) визначається і ставлення Скарлет до Батлера та її емоційний стан.
Дуже вдало психологічний стан Скарлет передано за допомогою слова «наїжачилась», вибравши саме його із цілого синонімічного гнізда - наїжуватися, напружуватися, настовбурчуватися, нахмуритися: - Ви хочете сказати, що я боягузка? - Вона... наїжачилася.
Такий підхід перекладача спостерігається на кожній сторінці: Скарлет не просто вийшла, а вислизнула, вона має нечупарний, а не негарний чи поганий, чи занехаяний вигляд.
Так, сонце «застували» (а не затуляли чи закривали), не «наблизилась» чи «з'явилась» біла баня міської управи, а «забовваніла», Скарлет спаленіла, а не почервоніла, надія не пропала чи зникла, а «булькнула», їй не обридло, а оприкріло, не холодна, а крижана стриманість, її не мучать, а муляють докори сумління, Скарлет прагне загнуздати, а не «прибрати до рук» Рета, люди не ходили, а «сновигали туди-сюди», кобила не побрела, а «потрюхикала до П’яти Променів».
Український варіант роману наповнений незвичними для пересічного читача утвореннями, які, до речі, фіксуються сучасними словниками: знегода, стовпище, стріп’я, мулько, наруч, попідруч, провинниця, вістовці, вивідачі, жорства, одіння, зоддалеки та ін.
Для усунення повтору Р. Доценко майстерно добирає два ряди синонімів - лексичні й синтаксичні: «...люди були занадто знеможені, щоб йти далі, занадто виснажені від ран, щоб зрушити з місця».
Уміння перекладача вибрати не тільки найбільш точний синонім, а й своєрідний нестандартний варіант виявився в означенні голосів птахів - сойки і дрозда: «... голоси перших звучали різко і в'їдливо», а других - тягуче й плачливо». До кожного із цих синонімів можна було підібрати чимало варіантів. Майстерність перекладача виявилась у тому, що з багатого синонімічного ряду (смутно, засмучено, невесело, сумовито, журливо, журно, печально, безрадісно, меланхолійно, скорбно, печаловито, тужливо, траурно, тоскно, мінорно, зажурливо, плакуче), він відібрав найбільш рідковживане слово «плачливо».
Дуже вдало перекладач використовує синоніми в описах природи і мові персонажів: «Настала ніч, але задуха не спадала. У повітрі - ані шелесне...»; «Янкі правда, не захоплять Атланти, але жінкам тут буде непереливки, як янкі напосядуть». У невласне прямій мові для індивідуалізації мовлення досить доречно використовує розмовне, але рідковживане слово: «Не потребували у шпиталі, і крім того, як вони гордо ознаймили, ніякі янкі їм не страшні, й не примусять покинути рідні домівки».
Делікатність доктора Міда виявляється і у його мовленні, він вживає евфемізми: «юні леді», «не для жінки у вашому стані», «Місіс Меллі при надії».
Рідковживаний синонім «скулюватися» добирає перекладач, описуючи стан Скарлет під час гарматних вибухів: «...гарматні вибухи наганяли такий страх на Скарлет, аж вона руками затикала вуха й безпорадно скулювалася, чекаючи що ось-ось її розірве й змете у вічність». «Скулюватись» за ВТССУМ - це «щулитися, корчитися (від холоду, болю, страху і т. ін.).
Перекладач використовує рідковживане дієслово «порощити» (у мові є ще варіант «перещити») у значенні «бити, вдаряти по якій-небудь поверхні» (ВТССУМ), коли йдеться про обстріл, коли снаряди порощать по вулиці.
У невеличкому абзаці, де йдеться про тривогу городян перед приходом янкі, перекладачеві вдалося завдяки вмілому добору синонімів, з використанням розмовної лексики створити відчуття постійного напруження, яким були сповнені будні городян: «Але попри всю позірну безтурботність перед вибухами снарядів і нестатком харчів, попри показне нехтування янкі, що стояли лише за півмилі до міста, попри безмежну довіру до обшарпаних сіромундирних воїнів, що тримали оборону в шанцях, підсвідомо в серцях городян чаїлася гнітюча непевність у завтрашньому дні».
Ряд синонімічних рядів наявний в описі відступу війська південців: «Уже швидкою ходою вона дісталася до П’яти Променів, де вузькі хідники затовпила така тьма народу, що Скарлет довелося зійти на проїжджу частину. Повз неї довгими лавами проходили солдати, вкриті курявою, отупілі від знемоги. Здавалося, цілі тисячі цих бородатих і брудних чоловіків з гвинтівками за плечима сунули похідним маршем. Котилися гармати, їздові батогами поганяли сухоребрих мулів... Нескінченною вервечкою тяглася кіннота, збиваючи хмари задушливої пилюки».
Досить часто синоніми використовуються як засіб ампліфікації. Так, Скарлет згадує, що «завжди з нею був хтось поряд, і хто дбав про неї, опікувався нею, захищав її, і оберігав, і пестив».
В українському слововживанні дієслово «оздоблювати» стосується чогось, тобто можна оздоблювати щось. Правда, словники (СУМ, ВТССУМ) фіксують і кого, проте жодного прикладу не подають. Мабуть, перекладач вирішив доповнити цю прогалину: «Найніжніші й найзапахущіші (квіти) оздоблювали дівчат».
Краще і природніше звучить слово «лубки» (тверда накладка при переломі кістки; шина) в історичному тексті, ніж сучасне слово «шина»: (солдати) «мали руки у лубках та білі пов’язки на головах».
З двох традиційних синонімів «спочатку» і «насамперед» перекладач обирає менш вживане «попервах». Перекладач віддає перевагу синоніму, який вживається рідше і має саме цю позначку - рідше. Серед цілого синонімічного гнізда з домінантою середина (серцевина, внутрішність, осередок, осереддя рідше, нутрощі розм., нутро розм.) перекладач вмотивовано (бо роман історичний) обирає слово осереддя: «А вона ж усе життя звикла бути в осередді розваг».
У більшості випадків перекладач добирає розмовний синонім, відтворюючи загальний розмовний стиль роману, особливості розмовно-грубуватого відтінку мовлення героїв твору. Саме тому в мові Скарлет вжито розмовне «найпростацькіші з дівчат», хоч можна було б вжити і слово «простакуваті» - тобто такі, які мають нічим не примітну, ординарну зовнішність. Але «простацький» - це також і «належний до непривілейованої верстви, непривілейованого класу; простий».
Невдалим у перекладі є досить часте вживання суржикового слова «показався»: «З протилежного боку зали на порозі показався якийсь новоприбулець...». Очевидно, більш доцільним у цьому разі було б слово «з’явився».
Мабуть, лише для відтворення епохи перекладач, замість формули «Вибачте їй», використовує дещо застарілу незвичну конструкцію: «...ви вже будьте до неї вибачливі».
Із цілого синонімічного ряду з домінантою «набриднути» перекладач обирає рідковживане «оприкріло». У ССУМ воно подається із позначкою рідше.
Особливо вражає здатність перекладача активізувати дещо призабуті лексичні пласти української лексики, сміливо ввести їх в обіг. Надзвичайно багатими є в перекладі синонімічні ряди з домінантами говорити - казати: говорити, казати, мовити, промовити, озватись, відказати, прохопитись, заводити мову, запевнити, викладати, переговорити, кинути, прикрикнути, прошепотіти, урвати, гримнула, заявити, зауважити, відрубати, благати.
Серед них є не тільки загальномовні лексичні синоніми, а й контекстуальні. Наявні в творі й стилістичні та семантико-стилістичні синоніми: патякати, просторікувати, розводитись, виректи, мовити, бурмотіти, огризнутися, торохкотіти, товкмачити, бовкати, торочити, пробурмотіти, бурчати, шпигонути, загриміти, базікати, промурмотіти, вибовкати, стрекотіти, плескати, балакати, щебетати, скипіти, огризнутись, співати, зірватися.
Проте найчастіше Р. Доценко акт говоріння відтворює описовими зворотами, в яких міститься оцінний або уточнюючий елемент. Переважно при цьому використовуються прислівники: безтурботно відповів, знуджено відказала, в один голос обурились, прямо викладе, ненароком урвати, хитро урвав, похмуро зауважив, захоплено вигукнув, нетерпляче відказала, рішуче відповіла, гугняво перекривила, глухо проказала, коротко відказала, лагідно озвалася, стривожено закинув, рвучко кинула, швидко сказала, в'їдливо запитала, жваво стрекотіла, понуро мовив, холодно відказала, важко видихнула.
Проте перекладач не обмежується такими способами характеристики мовлення. Нерідко він використовує зображально-виражальні засоби описово: тоненький дитячий голосок відповів, з тріумфом в голосі заявив, з любов’ю в голосі промовив, устряв до їхньої розмови, втрутилася в їхню балачку, підкинула новину, вдарився у високу риторику, поспішила їй на порятунок, сказала Мелані з легеньким усміхом, підштрикнув брата, усміхнувшись відказала, голос його звучав підозріло рівно, ніби шовком стелився, почала вона, борсаючись у трясовині суперечливих думок, промовила з розчаруванням дитини, яка, розгорнувши звабливий зовні пакуночок, виявила, що всередині порожньо, почала вона хутко, захлинаючись словами, вона заглушила його потоком власних слів, голос звучав ущипливо, трохи надувшись відповіла, долинули перелякані слабкі голоси, голос прозвучав на диво спокійно, почувся гострий голос Мамки.
Дуже точно передано знудьгований стан Скарлет через використання семантико-стилістичних синонімів говорити, торочити, товкти, балакати. Кожне з них на своєму місці і передає нервування героїні; при цьому усувається можлива тавтологія: «Тато з ранку до вечора лише про це й говорить і всі, хто приходить до нього, одно тільки торочать... І хлопці без кінця товчуть про це та про свій любий військовий загін. Цієї весни всі до одної вечірки такі, що не можна по-справжньому розважитись, бо хлопці розучились балакати про що-небудь інше... Коли ви ще раз згадаєте слово «війна», я піду в дім».
Синонімічний ряд з домінантою «говорити - казати» доповнюється вдало відтвореними українською мовою фразеологізмами: верзти дурниці, забити баки, що було на думці, те й на язиці, торочити нісенітниці, заводити мову, перекинутись слівцем та ін.
Синонімічний ряд іти - ходити теж досить широкий: ходити, піти, гайнути, сунути, прямувати, шмигнути, почалапати, чимчикувати, сновигати, гасати, тягнутись, діставатися, шкутильгати, ступати, походжати, снувати.
Час від часу перекладач відтворює описово ходу того чи іншого персонажа. Так, хода Мамки передається через сприйняття Скарлет: «Скарлет почула, як під важкою ходою Мамки двигтить підлога в холі»; Ешлі, повертаючись з війни, йде «кедровою алеєю, схиливши голову й натужно переставляючи ноги...»; Мелані «летіла по стежці, посиланій жорствою, так легко, мов птах, вицвілі спідниці маяли за нею, а руки були простягнені вперед».
Щоб виразніше відтворити будівлю міської управи та військових бараків через сприйняття Скарлет, перекладач використовує синонімічний ряд із домінантою «занедбані»: «Двоповерхова з червоної цегли будівля міської управи вціліла, коли горіло місто, але тепер під олив’яним небом вона здавалася самотньою і занехаяною. На всій вільній площі довкола управи стояли у кілька рядів військові бараки, обшарпані й забагнючені».
Складні почуття Рета і Скарлет під час розмови в тюрмі відтворюються Р. Доценком точно і вправно. Скарлет розуміє, що Рет не був би самим собою, якби не дошкулив їй своїми образами, відплачуючи за те, що вона колись йому допікала. Щоб не повторювати слова «гроші» у мовленні Рета використано цілий ряд синонімів: «При мені нема ні цента. І взагалі в Атланті у мене нема й долара. Звісно я маю трохи грошей, але не тут. І я не збираюсь казати, де саме і скільки. Бо якби я спробував виписати чек на якусь частку тих грошей, янкі накинулися б на мене, мов кури на хруща, і тоді б ні вам ні мені не побачити з них жодного шеляга». Саме цей уривок демонструє вміння перекладача користуватись здавалося б не дуже багатого на заміни слова «гроші».
Психологічний стан Скарлет передається часто через ампліфікацію, нагнітання синонімів: вона намагалась «вкусити йому руку, копнути його по ногах, криком викричати свій гнів, розпуку, ненависть, гіркоту ображеної гордості».
Перекладач розворушив усі пласти української лексики, він сміливо користується словами, що були пасивними «словниковими холоднинами», він так легко, граційно вмонтовує їх і в мову персонажів й авторську розповідь, що читач буквально занурюється у словесну розкіш, отримує естетичну насолоду від буяння синонімів, точності їх вживання.
Перекладач може в неширокому контексті вжити кілька синонімічних рядів. Це спостерігаємо в описі відчуттів Скарлет щодо базікання Пріссі після пологів Мелані: «Скарлет дивилась на неї з темряви, надто втомлено, щоб вишпетити її, чи насварити, чи дорікнути за численні провини - за те, що вона хизувалась вмінням, якого насправді не мала, що показала себе боягузкою, страшною незграбою і взагалі недотепою в скрутну мить, за те, що довго шукала ножиці, що розлила на постіль воду з миски, що випустила з рук немовля».
На сторінках роману в синонімічний ряд з домінантою «дорога» введено синонім «тропа»: «...як йому довелось назад пробиратися бічними шляхами й глухими тропами, давно неїждженими путівцями й стежками». Гадаємо, що перекладач не погрішив правді, коли слово «тропа» ввів у синонімічний ряд, бо саме в Америці це слово було питомим, одвічним, адже «тропи» прокладали ще індіанці. Таким способом зроблено натяк на далеке минуле Америки.
Р. Доценко виявив неабияку винахідливість, індивідуалізуючи мову чорних слуг за допомогою фонетичних варіантів відомих слів: жентмен, Боже м’стивий, скі’ки я вам казала, кап’тан Батлер, склади з ‘муніцією, місте’ Джеральд і міс' Еллен, у ‘Тланті, по’тьєри, тра доглянути.
Цілком закономірно синонімічні ряди в мові героїв твору поповнюються за рахунок розмовно-просторічних і вульгарних спів: бевзень, йолоп, ідіотка, чорнюки, недбальці, невдячними, тупачка, дурномозка Кетлін, хирляки, мужлаї, дурепа, розтелепа, спритняга, дівчисько, тумаки, пройда, чорний віслюк, біла шантрапа, вульгарна підтіпанка, пристібаї.
Отже, Р. Доценко, як правило, дбайливо добирає потрібні синоніми з різною стилістичною метою. Проте перекладач час від часу при виборі слова допускає певні недогляди.
У розмові зі Скарлет один з близнюків (Брант) фамільярно говорить: «Війна, дитятко». Очевидно, у російському варіанті ця репліка звучала: «Война, детка» або «Война, деточка», у цій напівжартівливій і напівсерйозній балачці більше підійшло б слово «мала»: «Війна, мала.»
У прекрасному описі ранньої весни і зораних ланів Р. Доценко не зовсім вдало використовує застаріле слово, яке, звичайно, невідоме сучасному читачеві: «Волога земля була рожевувата там, де виступав пісок на перекинутих скибах і червоняста шарлатова й бура в тіні обабіч борозен». «Шарлатова» - це червоно-багряна, пурпурова, воно подається у ВССУМ із позначкою заст. Звичайно, перекладачеві було нелегко, він міг би замінити це слово сучасним «багряна», але в цьому уривку є слово з таким коренем. А ось «пурпурова» звучало б таки непогано, і не було б тавтології.
Дуже дотепно, вдало Р. Доценко вкладає в уста Скарлет для оцінки нерішучого, безхарактерного Чарлі Гамільтона питомо оцінне українське «лемішка»: «Але все одно він, як на мене, лемішка».
Заслугою перекладача є й те, що він дотепно та винахідливо добирає прізвисько для родички Ешлі Віліса - «Міс Дріботуп».
Подекуди перекладач на свій страх і ризик створює нові слова сам, словники таких слів, як, наприклад, «недбальці» і «невдячники», не фіксують. Мабуть, замість цих неоковирних утворень, краще було б вжити віддієприкметникові прикметники: «Вони такі недбалі і невдячні, що гірших і не знайти».
У сучасному мовленні дуже поширеною помилкою є вживання слова - кальки з російської мови «выглядит» (українське «виглядає»). Саме таку помилку допускає перекладач: «...у сукні Скарлет виглядає трохи старшою».
Інколи такі суржикові слова вживають у мові неосвічених людей (кучера, наприклад). Тоді, можливо, вони стають засобом індивідуалізації мови персонажа: «А ти, дівонько, йди за мною, та гляди не впусти дитини». Перекладач користується калькою з російської мови «делать предложение» - «робити пропозицію», хоч українською мовою краще було б сказати «освідчуватись у коханні» або «пропонувати руку й серце», або «запропонувати побратись»: «Звичайно вони вже за три-чотири місяці знайомства робили пропозицію».
Подекуди стилістичне зміщення призводить до того, що розмовне мовлення звучить як протокол чи наукова дискусія. Наприклад: Даремно ти щодо неї такий упереджений. Вона ж хоче, щоб усе було якнайкраще». Зрозуміло, що слова «щодо неї», «упереджений» створюють офіційність висловлювання. У цьому разі краще було б таке речення: «даремно ти про неї так думаєш. Вона хоче, щоб все було якнайкраще».
Коли йдеться про Еллен О’Гара, то в описі її волосся зовсім недоречно вжито слово «кучма», яке не має позитивного емоційного забарвлення: «...голова завжди здавалася трохи відхиленою назад під вагою розкішної кучми волосся, стягнутого на потилиці вузлом під сіткою». Кучма - це і «висока копиця волосся» і «скуйовджене волосся». У розмовній мові воно частіше вживається у другому значенні - «скуйовджене волосся». У цьому разі можна було б взагалі обійтись без «кучми» і «копиці».
Недоречно вживати діалектне слово «лотульна», замість літературних «покірна, поступлива»: «Скарлет перевела усміхнені зелені очі на найменшу сестру: як тільки можна бути такою потульною».
Особливо вправно Р. Доценко насичує розмовними словами діалоги:
-А може Бойд її (матір) вже уговкав. Ти ж знаєш, як цей малий хитрун уміє зуби забалакувати. Він завжди її переговорював.
- Воно-то правда, тільки для цього треба часу.
Розмовні слова нібито всі доречні, проте слово «уговкав» у значенні «заспокоїв» має аж надто грубувато-фамільярне забарвлення. (Згадується, як у 20-х роках п’єсу В. Шекспіра «Приборкання непокірної» було перекладено зниженим «Як уговкували пиряву»). Очевидно, все-таки в тексті, де йдеться про матір, це слово використовувати було недоцільно.
Дієслово «не водилося» стосується деяких тварин, а в перекладі йдеться про свійських тварин та про лісовиків і болотників, людей, які жили в лісах і на болотах. Отже, вислів «що у лісовиків і болотників не водилося ні коней, ні мулів» неточний, тобто у цих людей їх просто ніколи не було.
Очевидно, в авторській мові не бажано вживати діалектні слова: «Південці... зчаста беручи участь у полюванні,... зробилися вправними стрільцями. По-перше, краще у цій розповіді, замість діалектного зчаста вжити літературне «часто». По-друге у подібних оповідях, мабуть, дещо недоречним є канцеляризм «беручи участь», краще просто «полюючи». Отже, речення звучало б так: «Південці здебільшого мало не з колиски привчались тримати рушницю в руках, а часто полюючи, вони всі зробилися вправними стрільцями».
Говорячи, з яких країв прибув Джералд, перекладач характеризує їх як «вологі» й «остудливі» краї (йдеться про Ірландію), діалектизм «остудливі» не є вдалим вибором, більш доцільним був би синонім «прохолодних».
В українській мові слова жадати, бажати - синоніми. Проте вони відрізняються значеннєвими відтінками і стилістичним забарвленням: жадати - це бажати нестримно, а бажати - це прагнути, хотіти. Якщо йдеться про велике прагнення Джералда стати плантатором, то краще сказати не «жадав стати плантатором, а дуже хотів» або «прагнув» ним стати. Це пояснюється ще й тим, що жадати - це «відчувати до когось-небудь нестримне почуття любові». До речі, саме з цим значенням слово «жадати» вживається в українських піснях. Тому вислів «ревне жадання побачити, як перед очима у нього простягаються покриті зелом його власні поля» є недоречним, оскільки: по-перше, «ревна» - це, насамперед, «дуже ретельний, старанний» або «дуже щирий, зворушливий», або «пройнятий гіркотою»; в перекладі у цьому разі краще було б вжити «щире»; по-друге, «жадання» щодо «хотіння» мати свої поля не зовсім традиційне вживання цього слова, краще було б вжити словосполучення «щире бажання»; таким чином був би знятий повтор - жадати - жадання.
Слова синонімічного ряду осідок – притулок - прихисток - пристановище відрізняються сферою й відтінками вживання: осідок - рідко вживане, притулок - розм., прилисток, пристановище - розм. Коли мова йде про те, що Джералд О’Гара відчув, що він нарешті спромігся на свою землю, то, мабуть, краще було б сказати так: він спромігся на свій прихисток (захист, притулок - ВТССУМ) - місце, де буде добре і йому, і його сім’ї.
Слово «недорада» перекладач вживає щодо старого Слеттері, який не міг дати ради своїй родині, проте жоден із словників такого слова не фіксує. Очевидно, у цьому контексті більше підійшло б літературне слово «безпорадний»: «Старий Слеттері... часто був безпорадний і скиглій» або «Старий Слеттері... не міг дати ради своєму господарству і завжди на щось скаржився». Або: «Старий Слеттері... був негосподаровитий і безпорадний скиглій».
Тонке відчуття слова дозволило перекладачеві з досить великого синонімічного ряду: пересуди, розмови, перегуди, балачки, поговір, поголос, поголоска, помовка, осуди, розголоси, чутки, плітки - підібрати не часто вживане утворення «перешепти» із загальновживаними «пересуди, плітки» в одному реченні. Увага до слова виявилась у виборі перекладача серед синонімів тьмавий, тьмяний рідковживаного слова тьмавий. Еллен згадує рідну оселю «тьмавий і багатий дім, милий, але і якийсь холодний». Слова «ощадливий» і «ощадний» є синоніми, але мовна практика розрізняє ці пароніми: «ощадна каса», але «ощадлива людина». На жаль, перекладач щодо Еллен вибрав для її характеристики слово «ощадна»: «Еллен... була ощадна й зичлива господиня...».
У виборі деяких синонімів трапляються недоречності. Так, у тексті «Протягом усієї гнітючої вечері громохкий Джералдів голос так дудонів у неї у вухах, аж почало здаватись, що більше вона не витримає», слова «громохкий» (голос) і «дудонів» не суміщаються. Адже «громохкий» - це «який звучить дуже голосно, різко», а «дудоніти» - це «видавати рівні, протяжні звуки, схожі на гул». Таким чином, різкий голос не може «дудоніти». Мабуть, треба було вжити, замість «дудонів» - «гуркотів» чи «туркотів».
В українській мові слова «надбати» і «придбати» є паронімами і мають різне значення. «Надбати», як правило, - щось набути, нажити, а «придбати» - це і «нажити, нагромадити, купити, знайти друзів, зазнати клопоту, здобути славу», «народити дитину». У тексті перекладу вжито словосполучення «надбати дитину», що є помилкою, треба було вжити словосполучення «придбала дитину» або в неї «знайшлася дитина».
Дієслова «придивилась» і «приглянулась» - синоніми. У тексті: «... Мамка розплющила очі й пильно до неї приглянулась», — більш точним був би синонім «придивилась», або «стала приглядатись».
Перекладач досить часто вибирає незвичний, рідкісний синонім. Так, мріючи про Ешлі, Скарлет гадає, що коли він довідається, що саме він їй любий, «очі його розпроміняться щастям», тобто будуть сяяти усмішкою, щастям, радістю. Саме у виборі цього синоніма відчувається талант перекладача-майстра.
Таким чином, геніальний роман Марґерит Мітчел одержав прекрасне звучання українською мовою завдяки таланту й величезній праці Р. Доценка. Здається, перекладач поставив собі за мету підняти рейтинг перекладацького мистецтва. І це йому вдалося. Український читач отримав у вигляді геніального американського твору свої власні скарби - багаті і прекрасні. В українському перекладі грає кожне слово, грає стиль, грає українська мелодія про долі Скарлет О’Гара і Рета Батлера, до цього твору хочеться звертатися ще і ще, почути і відчути дух волі таких далеких і таких близьких чужинців. Твір захоплює, мова заворожує. На основі цього перекладу можна залюбки готувати нові плеяди молодих українських перекладачів.
Л-ра: Держава та регіони. Серія: Гуманітарні науки. – 2007. – № 3. – С. 46-52.
Твори
Критика
