У лісі яличку зрубали...
У лісі яличку зрубали...
За нею заплакав дубок,
Не роси, а сльози упали
На чисту траву із гілок.
Гарячі, пожовклі від болю
Стелились листки восени,
Ялички пеньок із любов’ю
Від снігу вкривали вони.
Та нові листочки щороку
Дубок навесні розпускав,
А вітер берізку високу
Йому на плече нахиляв.
І пестив він коси другої...
Але, як з далеких дібров
Доносились пахощі хвої,
Він марив про першу любов.
1953