Хотів би я всі мови знати...
Хотів би я всі мови знати,
Щоб не минути тут нікого,
Щоб вислухати біль Гренади
І траурну зажуру Конго;
Щоб не вставляти, як перлини,
У перстень рим чужинні звуки,
А слово в слово перелити,
Сльозу в сльозу, а муки в муки;
Щоб від лапландця аж до бура
Пройти з відкритою душею,
Щоб юних серць велика буря
Термосила сьогодні нею;
Щоб привезти на Україну
Губатої Анголи стогін,
Щоб вірш мій ніс гранчасту міну
Під салазарівські пороги.
Ось і лежать в моїй каюті
Товстезні словники, як плити,
Слова я вибираю люті,
Щоб з ворогом поговорити.
Слова я вибираю добрі
Для друзів з північного краю,
Мов ключ, беру я ієрогліф,
Японське серце відчиняю.
Гарячий попіл Хіросіми
Спадає, як вогонь, на душу.
О світе, муками твоїми
Наповнитися й жити мушу.
Хотів би я всі мови знати
Для слова доброго, не злого,
Для одного, що вчить, як мати,
Веде до сонця світового.
1962