Людство — як море. Ідуть та ідуть...
Людство — як море. Ідуть та ідуть
Хвиль покоління.
Вічності сила срібляста, як ртуть,
Б’ється в каміння.
Що я? Малесенька хвилька на мить?
Крапля на скелі?
Променем сонця я хочу світить
В людській оселі!
Людство — як море. В краплі — в мені
Сонце і днина.
Чи на поверхні, чи в глибині —
Гине краплина.
Скрізь виростає з каміння й води
Листя зелене.
Я тимчасовий, та мусить пройти
Вічність крізь мене!
1961
