В Сьєрра-Маестрі
Земля червоняста, бо скривавлена в битві,
Каміння крихке, бо ослабле від сліз,
Дерева сухі, бо серця їх пробиті,
На горах солдати стоять, наче ліс.
Навчаються хлопці, щоб куля й осколок
Шукали ворожого серця в бою.
І мріють вони про смаглявих креолок,
Про тиху долину, про хату свою.
Я вийшов до них і ходив поміж ними
Так, ніби надіявся брата знайти.
Тут білий і негр — бойові побратими,
А значить, у мене усі тут брати.
І вийти хотів я на синій Туркіно *,
Щоб гладити хмарі холодне чоло,
Щоб ти мене бачила там, Україно,
Де правді й свободі нелегко було!
* Т у р к і н о — найвища гора у Сьєрра-Маестрі.
1960