Біографія Сергія Жадана

Сергій Вікторович Жадан – український поет, прозаїк, перекладач, громадський активіст, фронтмен гуртів Жадан і Собаки та Лінія Маннергейма – народився 23 серпня 1974 року в м. Старобільськ Ворошиловградської області в україномовній родині.

Дитинство минало в Старобільську. У часи Перебудови 1990-1991 років поширював у містечку рухівські газети та національну символіку.

Згодом, задля навчання в університеті, переїхав до Харкова. 1996 року закінчив Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології.

У 1996-1999 навчався в аспірантурі цього ж університету. Захистив дисертацію, присвячену українському футуризму: «Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка» (2000).

Із 2000 — викладач кафедри української та світової літератури університету.

Із 2004 — незалежний письменник.

2016-2019 — член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

11 лютого 2017 Сергій Жадан був затриманий у Мінську та отримав заборону на в'їзд, проте наступного дня заборону на в'їзд скасували.

Живе і працює в Харкові.

1992 року був одним із організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра».

Під час Помаранчевої революції Жадан був комендантом наметового містечка в Харкові. Відомий своїми критичними висловлюваннями і публікаціями проти харківських можновладців Добкіна та Кернеса.

Неодноразово висловлював симпатії до анархістів, в багатьох його творах присутні «ліві» мотиви. У 2011 провів акцію проти закону «Про захист суспільної моралі». Брав активну участь у харківському Євромайдані. Виступав за звільнення з російського ув'язнення незаконно засудженого українського режисера Олега Сенцова.

Член Українського ПЕН.

Пише романи, поезії, есеї. Темою творів письменника є пострадянська дійсність в Україні. Для стилю Жадана характерний вжиток розмовної та нецензурної лексики.

Роман «Ворошиловград» став книжкою 2010 року за версією «Бі-бі-сі». Презентація роману в Старобільську, на батьківщині письменника, відбулася 7 квітня 2011 під час Донбас-туру, проведеного Правозахисним центром «Поступ» і Літературним угрупованням СТАН у межах Громадської кампанії проти встановлення цензури в Україні. Через тиск місцевої влади деякі виступи, заплановані в рамках Донбас-туру, скасували.

Перекладає з німецької, польської, білоруської та російської мов.

Твори:

Поетичні збірки:
Генерал Юда (1995),
Цитатник: Вірші для коханок і коханців (1995),
Пепсі (1998),
Балади про війну і відбудову: Нова книга віршів (2001),
Історія культури початку століття (2003),
Марадона: Нова книга віршів (2007) — містить як другу частину переклади з Марціна Свєтліцького, Чарлза Буковськи, Пауля Целяна,
Ефіопія (2009) — містить розділ «Коментарі» з п'ятьма оповіданнями,
Вогнепальні й ножові (2012),
Життя Марії: Книга віршів і перекладів (2015) — до збірки увійшли також переклади з Райнера Марії Рільке та Чеслава Мілоша,
Тамплієри: Нові вірші, 2015-2016 (2016),
Антена (2018),
Список кораблів: Нові вірші, 2018-2019 (2020).

Проза:

Романи:
Депеш Мод (2004),
Anarchy in the UKR (2005),
Ворошиловград (2010),
Месопотамія (2014) — роман у новелах і тридцять віршів,
Інтернат (2017).

Оповідання, есе, повісті:
Біґ Мак (2003) — шість оповідань,
Гімн демократичної молоді (2006) — шість оповідань,
Трициліндровий двигун любові (з Юрієм Андруховичем та Любком Дерешем; 2007) — Жадану належить розділ «Блок НАТО», що складається з восьми оповідань-есе,
Біг Мак та інші історії (2011) — п'ятнадцять оповідань,
Палата № 7 (2013) — Жадану належить повість «І мама ховала це у волоссі» (2012),
Біґ Мак. Перезавантаження (2015) — двадцять оповідань,
Коли спаде спека (2015; книга-«перевертень», під однією обкладинкою зі збіркою Мірека Боднаря «Бриколаж») — колонки 2010-2013 рр., опубліковані на сайті «ТСН.ua».
ДНК (2016) — автор ідеї та одного з оповідань книги.

Драматургія:
Хлібне перемир'я (2020).

Переклади:
Діти Райнера і Марії: Антологія сучасної віденської поезії (2004),
Пауль Целян. Світлотиск (2014).
Дмитро Кузьмін «Ковдри не передбачені» (спільний переклад з російської: Сергій Жадан, Богдан-Олег Горобчук, Дмитро Лазуткін, Олесь Барліг, Лесик Панасюк,Михайло Жаржайло, Антон Полунін, Iгор Сiд, Фрiдрiх Чернишов, Марта Мохнацька та Іван Гнатів, Юрій Завадський) (2018).
Педро Ленц. Мій друг машиніст крана: Поезії (переклад з німецької Сергія Жадана і Євгенії Лопати) (2018).

Мультимедійні проєкти:
Аудіокнига «Депеш Мод» (2007)
CD-збірка «Хор монгольських міліціонерів» («Госпел і спірічуелс») (2007)
Радіо-Шансон або Radio шансон: вісім історій про Юру Зойфера, (брошура + CD, 2007), Театр-студія "Арабески", Kharkiv Klezmer Band i Місько Барбара. книжка-диск, саундтрек до однойменної вистави Харківського театру «Арабески» на вірші Сергія Жадана.
Спортивний клуб армії, Сергій Жадан і Собаки в Космосі (2008).
Зброя пролетаріату, Сергій Жадан і Собаки в Космосі (2012).
Бийся за неї, гурт Жадан і Собаки (2014).
Пси, гурт Жадан і Собаки (2016).
Де твоя лінія?, гурт Лінія Маннергейма (2018).
Бої без правил, гурт Лінія Маннергейма (2018).
Мадонна, гурт Жадан і Собаки (2019).

Власні тексти перекладались німецькою, англійською, шведською, італійською, угорською, польською, сербською, хорватською, чеською, литовською, білоруською, російською, вірменською мовами.

Нагороди та стипендії:

1999 — премія Бу-Ба-Бу за найкращий вірш року.
2001 — отримав Herman-Kesten-Stipendium (Нюрнберґ).
2001 — переможець Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Голос душі» (Балади про війну і відбудову).
2002 — отримав Herder-Stipendium (Töpfer Stiftung, Відень).
2003 — отримав стипендію KulturKontakt (Відень).
2005 — отримав стипендію Gaude Polonia (Варшава).
2006 — Hubert Burda Preis für junge Lyrik.
2006 — премія «Книга року BBC» («Капітал»).
2006 — переможець Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Красне письменство» («Капітал»).
2007 — лауреат поетичного фестивалю «Київські Лаври».
2008 — грамота «Книга року» на Московській книжковій виставці-ярмарку.
2009 — літературна премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського.
2010 — премія «Книга року BBC» («Ворошиловград»).
2012 — відзнака «Золотий письменник України».
2012 — переможець Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Красне письменство» («Вогнепальні й ножові»).
2014 — премія Brücke Berlin.
2014 — статуетка польського Економічного форуму у номінації «Нова культура нової Європи».
2014 — премія Jan Michalski Prize for Literature («Ворошиловград»).
2014 — премія «Книга року BBC» в номінації «Найкраща книга десятиліття» («Ворошиловград»).
2014 — переможець Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Красне письменство» («Динамо Харків»).
2015 — премія «Angelus» за роман «Месопотамія».
2016 — премія Президента України «Українська книжка року» за роман «Месопотамія».
2017 — премія «ЛітАкцент року» за збірку «Тамплієри».
2017 — премія імені Василя Стуса.
2017 — найкраща книга 24-го Форуму видавців у номінації «Сучасна українська проза» (роман «Інтернат»).
2018 — премія «ЛітАкцент року» за роман «Інтернат».
2018 — переможець Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Красне письменство» («Антена»).
2019 — нагорода Вільгельма Телля 2019 за значний внесок у зміцнення відносин між Україною та Швейцарією.
2020 — премія від «Української правди» за активну громадянську позицію.