З далини, із тиші, від безмов’я...
З далини, із тиші, від безмов’я...
Там Дніпро ім’я своє забув...
Там слова виношують здоров’я —
небо чисте, барву голубу.
Від глибин, від рук Твоїх і крови,
від найперших звуків і джерел -
ніч така... 1 води ринуть знову!
- Звідки Ти і хто мені - тепер?