Армади хмар ідуть на захід...
Армади хмар ідуть на захід ...
Безмежжя тиші. Вимита блакить.
А степ — органом Баха! —
Збира віки.
Мій щирий світе, світе карий!
Сльозу зронивши золоту,
спогади — немовби хмари —
ідуть і йдуть...
Армади хмар ідуть на захід...
А степ прощається і жде.
Ридає степ... Під неба дахом —
зронилось сонце золоте.
