На місці колишнього села
Присвят моїм односельчанам
Степ розлогий. Розійшлися
ген зелені береги.
День далекий, озовися!
Де ти, спомин дорогий?
Тут колись була криниця,
місяць був тут над селом.
Квітнув рай в твоїх зіницях...
Гірко й радісно було!
Все було: хати горіли,
батько йшов мій на війну.
І горіла Україна...
Сивиною степ війнув!
Скільки серць війна забрала!
Були ж хлопці, як дуби! —
Всі лягли на переправі...
Що батькам було робить?
Плакать, сивіти, боліти...
Пам’ять берегти.
І навік спочити
в цій землі лягти.
Скільки праці тут пропало!
Скільки вмерло тут пісень!..
Все взяла війна кривава...
Залишивсь — цей день.
Відійшло і відбуяло,
Все минулось, що було!
Сам один сумує явір,
де було село.
