Від любові любов, і від тиші тиша...
Від любові любов, і від тиші тиша,
від слова — слова, і від світла — світ!
Із відкритих віків осінь вийшла...
І триває усе і все світить.
І тримає ім’я своє люд.
Далі палає полум’я літа — тут.
Даліє ліс, пахне свідомість,
Пахне поле і пахне хліб.
Хай минають літа — натомість
прийде літо, ступить у свій слід.
Буде печаль в себе вдома,
буде радість нова — боліть!..
Світ! Світ!