Вогонь сумних твоїх пісень...
Вогонь сумних твоїх пісень
так несподівано погаснув.
Прокинув далеч пізній день:
погідно, чисто, ясно.
Прийди, візьми свого вінця!
Дарує осінь, давнє свято.
Немає пам’яті кінця!
Нема несправжності у правди.
Задума, золотом сповита,
ввійшла в конечні береги.
І линуть вдаль слова молитви...
Довічно в тузі степ могил.