Незвичайні мови світу, що змінюють уявлення про дійсність

У 30-х рр. минулого століття Едвард Сепір і Бенджамін Уорф висунули захоплюючу гіпотезу лінгвістичної відносності, згідно з якою мова та її засоби вираження різноманітних категорій (стать, час, простір) впливають на те, як ми уявляємо світ. Наприклад, якщо у мові відсутні слова на позначення часу, то мовець не зможе зрозуміти ідею часу, або, якщо у мові відсутні слова на позначення жовтого кольору, то мовцеві буде важко диференціювати цей колір серед інших.

Наукове товариство тоді поставилося до гіпотези Сепіра та Уорфа досить скептично. Порівняння мовної картини світу американських індійців (хопі, а також паюте, шауні, навахо та ін.) з мовною картиною світу носіїв європейських мов, яке зробив Уорф (1), здалося вченим непереконливим, а до прикладів типу «в ескімоських мовах нараховуються десятки різноманітних слів на позначення снігу, в той час як у англійській усього одне – «snow» геть поставилися з іронією.

Однак саме завдяки гіпотезі Сепіра-Уорфа з’явилась велика зацікавленість до вивчення екзотичних говорів і досліджень відносин, які складаються між мисленням, мовою та культурою того чи іншого народу.

Редактор портала Nautilus Клер Кемерон пропонує подумати над таким реченням:

I went to my neighbor’s house for something to eat yesterday (Вчора я пішла (пішов) до сусідки (сусіда) щось поїсти).

Звичайна англійська конструкція, але про що це речення може нам розповісти? Ми не знаємо статі мовця та його співрозмовника, нам не відомий напрямок, у якому пішов суб’єкт, зрештою, чим він ласував у сусіда? Англійська мова не вимагає від мовця такої точної інформації, у той час як це саме речення французькою або російською щонайменше містило б інформацію про стать діючих осіб.

Це далеко не найвражаюча відмінність, хоча навіть вона викликає інтерес і змушує замислитись. Втім, про відносність найкраще зможуть розповісти найнезвичні мови, носії яких ніби живуть у якомусь іншому світі.

Мова, у якій ви не є центром Всесвіту

Дослідження показали, що у мовах світу існують різні типи орієнтацій у просторі: егоцентрична, ландшафтна та географічна. Наша орієнтація, звісно, егоцентрична: тут усі предмети існують і переміщуються відносно мовця. Про це свідчать характерні координати: «праворуч від мене», «ліворуч від мене», «позаду», «попереду» – увесь світ обертається навколо нас.

Однак аборигенам австралійського плем’я гууугу йимитирр підхід «я-я-я» навряд чи згодиться: представники цього племені орієнтуються за сторонами світу (2), а не відносно самих себе. Аби попросити вас посунутися праворуч, людина з цього плем’я скаже щось типу: «Не міг би ти посунутися трохи на захід?»

Лінгвіст Гай Дойчер (Guy Deustcher) пояснює це тим, що у носіїв мови гуугу йимитирр є так званий «внутрішній компас», який з’являється у них з дитячого віку: з самого початку мозок представника плем’я вчиться помічати природні фактори, що вказують на положення у просторі, та ретельно запам’ятовувати переміщення та повороти, які у майбутньому допоможуть аборигенам без зусиль визначати вірний напрямок. Так само, як росіяни, англійці чи французи ще у ранньому віці вчаться вірно використовувати час у мовленні, діти плем’я гуугу йимитирр вчаться орієнтуватися за сторонами світу. За словами Дойчера, якщо носію мови гууру йимитирр знадобиться звернути вашу увагу на щось, що знаходиться позаду нього, «він покаже крізь себе, ніби він - повітря та нічого не означає».

Наразі не відомо, чи породжує ця мовна особливість менш егоцентричний світогляд, проте інші дослідження (3) показали, що мовці, які використовують сторони світу для позначення місцеположення, володіють неймовірною просторовою пам’яттю та фантастичними навичками орієнтування, які нам, представникам егоцентричної моделі, годі й уявити.

Мова, в якій час протікає зі сходу на захід

Вчений з Берклі Еліс Гебі (Alice Gaby) і лінгвіст зі Стенфорда Лера Бородицька (Lera Boroditsky) вивчили мову куук таайорре, якою говорить австралійський народ пормпураау з Квінсленда. Так само, як представники гуугу йимитирр, носії мови куук тайорре орієнтуються по півночі, півдню, заходу і сходу, проте Бородицька і Гебі також з'ясували, що представники цього племені зовсім по-особливому тлумачать час: в їх мові він розташований уздовж осі схід - захід, причому минуле розташовується на сході.

Під час декількох експериментів (4) вчені роздавали представникам племені серії карток, на яких були намальовані або банан, який з'їдають, або зростаючий крокодил, або людина, яка поступово старіє в різному віці. Під час експерименту носії мови куук таайорре спочатку сиділи обличчям на північ, потім обличчям на південь. Але як би не сідали ці люди, вони завжди розкладали малюнки зі сходу на захід - в тому ж напрямку, в якому сонце рухається вдень по небу. Носії ж англійської мови, які також брали участь в експерименті, незмінно розкладали картки в тому ж напрямку, в якому ми читаємо - зліва направо.

Так дослідники з'ясували, що у носіїв мови куук таайорре хід часу тісно пов'язаний зі сторонами світла. Лера Бородицька зазначає:

Ми нікому з них не говорили, в якому напрямку вони сидять обличчям. Але носії мови куук таайорре вже знали це і мимоволі використовували сторони світу для вираження своїх уявлень про час.

Мова, яка змушує надавати докази

Здається, індійці плем’я матсес з перуанського Нуево-Сан-Хуана – найправдивіші люди на землі. Кожен з них з великою обережністю добирає слова, досягаючи того, аби будь-яка інформація, що надається, відповідала дійсності на момент мовлення. Залежно від того, наскільки представнику матсес відома інформація, він обирає відповідну дієслівну форму, що вказує на ступінь достовірності сказаного.

Наприклад, якщо у індійця матсес запитати: «Скільки в тебе яблук?», з великою долею ймовірності він відповість щось типу: «В останній раз, коли я перевіряв кошик з фруктами, у мене було 4 яблука». І немає жодного значення, що мовець на 100⁒ впевнений, що він має саме 4 яблука – якщо він їх не бачить, то він не має доказів про правдивість його слів і він не може нічого стверджувати.

Ця особливість індійців матсес призвела до того, що у мові накопичилася велика кількість особливих термінів на позначення фактів, припущень про різноманітні моменти в минулому та інформації зі спогадів. Лінгвіст Девід Флек (David Fleck) з університета Райса, який написав докторську дисертацію з граматики мови матсес, розповідає, що в цій мові навіть немає засобу повідомити про те, що та чи інша інформація є чуткою, міфом чи вигадкою. Таку інформацію індійці матсес передають як цитату або як свідчення, почерпнувши її з недалекого минулого, яке не має підтвердження у теперішньому.

Мова, в якій кольори стають метафорами

Усі люди бачать світ у певному оптичному спектрі. Якщо у вас здорова сітківка, то світло, яке потрапляє на неї, розпадеться на різноманітні кольори. Лінгвісти впевнені, що всі мови мають набір слів на позначення кольорів, які утворюють кольоровий спектр. Так, ще у 1969 році антрополог Брент Берлін (Brent Berlin) та лінгвіст Пол Кей (Paul Kay) створили теорію «основних кольрових термінів»: вони виокремили 11 основних кольорів і запропонували їх ієрархію: (black, white) → (red) → (green, yellow) → (blue) → (brown) → (grey, orange, pink, purple). Ця ієрархія означала, що всі мови мають щонайменше слова на позначення чорного та білого, та що менш важливі кольори (наприклад, grey чи brown) зустрічаються у мові лише в тому випадку, якщо у ній вже є кольори, що займають більш високі позиції.

Але тільки не в мові йелі дніе (Yélî Dnye). У 2001році дослідник з інституту психолінгвістики ім. Макса Планка Стівен Левінсон (Steven Levinson) опублікував (5) в Journal of Linguistic Anthropology працю про острів Россела (Папуа-Нова Гвінея), дані якої повністю спростовують теорію Берліна та Кея. Згідно даним Стівена Левінсона, у мові йелі дніе, якою говорять мешканці острова, дуже мало слів на позначення кольорів і самого слова «колір» також немає. Але мовці не позбавлені уявлення про колір: вони кажуть про кольори метафоричними фразами, використовуючи для його позначення побутові речі та навколишнє середовище.

Наприклад, для опису чогось червоного мешканці острову використовують слово «мтьємтьє», склад якого «мтьє» означає породу червоних папуг. А словом «мгідимгіди» місцеві мешканці позначають дещо чорне, від «мгіди» - ніч. Як зауважує Левінсон, навіть граматика у мові йелідніе посилює цю схильність до метафор: замість того, щоб сказати «Ця людина біла», мешканець острова використає порівняльну конструкцію – «Шкіра у цієї людини біла, як папуга».

Але схильність мешканців острова Россела до метафор не є ознакою того, що в них виробився особливий тип зору, якого немає в інших людей. Мешканці острова бачать кольори так само, як ми, однак геть інакше сприймають та тлумачать навколишній світ – і це особливе сприйняття відображається в їх особливих описах. Чи навпаки? Як тут вкотре не згадати Сепіра та Уорфа.

Мова у якій немає ні чисел, ні кольорів, ні поняття «завтра»

Про мову пірата кажуть з 2005 року – з того моменту, як антрополог Деніел Еверетт (Daniel Everett) з Манчестерського університету опублікував у журналі Current Anthropology свою роботу. Піраха – це плем’я аборигенів, які живуть в Амазонії, та їх мова не схожа на жодну в світі: у ній немає слів на позначення кольору та споріднення, доконаного виду дієслова, майбутнього часу, чисел та базових слів на позначення кількості, таких як «декілька», та «трохи», не дивлячись на те, що на думку більшості вчених, все це універсальні аспекти, що притаманні будь-якій мові. Замість використання числівників на позначення кількісної інформації піраха кажуть про предмети, що описують, як про «великі» чи «маленькі». Ще вони мають слово, яке ми могли б приблизно перекласти як «багато», одначе для них воно означає поняття «з’єднати разом». Крім усього іншого, за описом Еверетта, у Піраха немає чітких спогадів і художніх традицій.

За словами Стівена Пінкера (Steven Pinker),робота Еверетта стала «бомбою, кинутою на вечірці»: з одного боку, існування цієї мови частково підтверджує гіпотезу лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа, з іншого боку, суперечить загальноприйнятій теорії універсальної граматики Ноама Хомского, згідно з якою всі мови світу на глибинному рівні мають дещо спільне, та знання про це спільне є вродженим для людини, що і дозволяє нам оволодіти будь-якою мовою.

Процес розуміння та пізнавання Піраха перевірялись серієй експериментів (6), які проводили лінгвісти Пітер Гордон (Peter Gordon), Еверетт та ін.. Вчені намагалися з’ясувати, чи можливе впізнання чисел, якщо немає системи рахування? Результати виявились неоднозначні. Під час одного експерименту представникам плем’я піраха показували низку батарей та просили відтворити їх. Піраха вдалося відновити низку, що складалась з двух-трьох батарей, не більше. А якщо Еверетт насипав на столі купу каміння та просив покласти поруч таку саму, індійці клали до пари кожному камінчику з першої купки свій власний. Однак, якщо першу купку прибирали, піраха, який не мав числівників, вже не міг відновити кількість каміння. Еверетт називає цю особливість лічби піраха «стратегієй аналогової оцінки». Вчені, що спостерігали за піраха в польових умовах, доходять висновку, що у піраха ніколи не було потреби рахувати, щоб жити та виживати. Більш того, коли членам плем’я запропонували навчити їх рахувати, вони відмовились, вважаючи, що це їм не до чого.

Як ні до чого назва кольорів (у них, мешканців пістрявих джунглів, є лише тільки дві назви: «темне»та «світле»), категорія майбутнього (їм не знайоме слово «завтра»), ввічливих слів та безлічі інших звичних нам явищ та понять, таких як довгий сон та почуття провини. Але це вже інша історія – не про незвичні мови, але теж про відносність.

Посилання на дослідження

1. Benjamin Lee Whorf «Science and linguistics» (http://www.mit.edu/~allanmc/whorf.scienceandlinguistics.pdf)

2. Jоhn B. Haviland «Guugu Yimithirr Cardinal Directions».Ethos: 26(1), March 1998, pp. 25-47.

3. Lera Boroditsky «How Language Shapes Thought». Scientific American, February 1, 2011

(http://www.scientificamerican.com/article/how-language-shapes-thought).

4. «Remembrances of Times East: Absolute Spatial Representations of Time in an Australian Aboriginal Community». Psychological Science November 2010 21: 1635-1639, first published on October 19, 2010.

5. «Language and Cognition — Yélî Dnye». Режим доступа: http://www.mpi.nl/departments/language-

and-cognition/fieldsites/yeli-dnye

6. Peter Gordon «Numerical Cognition Without Words: Evidence from Amazonia». Science 15 Oct 2004: Vol. 306, Issue 5695, pp. 496-499.