Олена Пчілка. Школярик на виїзді
«Завтра!.. Кажуть би то, завтра
Вже напевне виїздить...
Треба всі свої манатки
В скриньку власную вложить.
Позбирать книжки та зшитки...
Так одразу й не збереш!
Що куди поділось дома —
Усього і не збагнеш.
Де граматика скажена?
Мов би лизень той злизав.
Ось вона... Ось навіжена!
А, здається, скрізь шукав...
Арифметика тепера ж
Де поділась, бачив хто?
Ну, вже звісно, як шукаєш,
То тоді «не зна» ніхто!
Осьде — єсть! Уже матуся
Десь на шаховці знайшли,
А задачник, а всі зшитки,
Всякі інші шпаргали?
Ох-о-хо! Куди ж покласти
Ще й гостинці із садка?
Мабуть, випрохать торбину,—
В мами знайдеться така...
Хто там? Павлик та Микола?
Ні, вже, братця,— не пора!
В гай не підем по горіхи,
Не піду вже я з двора!..
Вже ті гулянки на потім
Нам зостануться нехай...
Як приїду знов додому,—
Оживе й зимою гай!
Як ухопим гринджолята,
Як покотимо з гори!
Ох, коли б хутчій діждати
До коханої пори!»
