Чи справді у мене такий голос?

Кожен із нас задавав таке питання, коли чув себе у записі. Нам здається, що говорить абсолютно інша людина, і зазвичай нам це не подобається. Але насправді для інших ваш голос звучить навіть більш гугняво та пискляво, ніж ви думаєте, і так відбувається з усіма.

Тоді чому ж ми чуємо свій голос інакше, ніж оточуючі?

Почнімо з того, що коли ми вчимося говорити (а це вкрай непросто), то спершу дуже довго слухаємо інших людей, а потім намагаємося повторити такі ж звуки самостійно. Водночас необхідно узгодити роботу голосових зв’язок і рота з тим, що чують наші вуха. Однак наші голоси для нас звучать не так, як голоси оточуючих, тому що наші голоси лунають в наших головах.

Коли під час розмови чуєте власний голос, насправді ви чуєте два різних звуки водночас. Ви чуєте звук, який виходить з вашого рота, передається крізь повітря, через слуховий канал досягає барабанної перетинки, потім – середнього вуха і, нарешті, потрапляє у внутрішнє вухо. Також ви чуєте звук, який відлунюється у вашій голові. Він передається крізь м’які тканини та кістки безпосередньо у внутрішнє вухо. Завдяки густій щільній речовині всередині нашої голови (яка краще передає вібрацію низьких частот) чим вищим є наш голос, який ми чуємо зсередини, тим гугнявіше і об’ємніше він звучить.

Основна відмінність звуку нашого голосу в записі полягає в тому, що ви чуєте його не так, як чули все життя, а так, як чують вас інші люди. Це не означає, що звук гірший. Насправді є дивним чути власний голос без тієї повноти, до якої звикли. Дехто може навіть засмутитись, адже ви слухали своє мовлення досить довго.