Художник Рене Магрітт

Рене Магрітт — один із найяскравіших представників сюрреалізму. Він був дослідником, мислителем від мистецтва та філософом образів. Його картини - загадки, у яких досліджується зв'язок між предметами. Немає єдиної правильної відповіді на ці загадки, тож кожен глядач знаходить свої. Магрітт був бунтарем і не хотів підкоряти свою творчість нікому та нічому. Він не довіряв діячам мистецтва, котрі здобули офіційне визнання, і сам став популярним лише наприкінці свого життя.

З цієї статті ви дізнаєтесь:

• про життя та долю Рене Магрітта;
• про етапи творчого шляху;
• про те, чому картини Магрітта - це загадки;
• які особливості притаманні його роботам;
• цікаві факти з життя художника.

Портрет Рене Магрітта

Дитинство, 1898-1913

Рене Магрітт народився 21 листопада 1898 року в бельгійському місті Лессін. Його батько Леопольд Магрітт був комерсантом і торгував тканинами, а мати Регіна Бертіншан до заміжжя працювала модисткою. Рене мав двох молодших братів: Раймона та Поля. У 1904 році сім'я переїхала до міста Шатле, поряд з яким протікає річка Самбра. Через кілька років ця річка принесла багато горя їхній родині. Але поки Магріти процвітали, бізнес Леопольда йшов угору: він зайнявся продажем олії та розбагатів. Уже 1911 року батько Рене зміг побудувати власний будинок, куди перевіз сім'ю.

Після переїзду Регіна Магрітт кілька разів намагалася накласти на себе руки, але спроби були невдалими. Чоловікові доводилося замикати її в кімнаті на ніч. Це не допомогло, і одного разу Регіна зникла. Лише через 17 днів поліція виловила утопленицю з річки. За словами Магрітта, єдине, що він відчув тоді, це гордість від уваги тих, хто співчуває. Тоді Рене було 12 років. У ці роки він почав учитися малювати. Живопис був єдиним предметом у школі, за який хлопчик отримував високі оцінки.

«Мистецтво живопису здавалося мені тоді якимось чаклунством, а художник — людиною, наділеною чарівною силою».

Можливо, причиною, через яку Магрітт зацікавився живописом, став художник, якого Рене випадково побачив за роботою. У дитинстві на літніх канікулах він гостював у бабусі Суаньє. Поруч був покинутий цвинтар зі старовинною церквою у романському стилі. Хлопчик любив грати там із подругою в оточенні надгробків та склепів XIII-XIV століть. У цьому мальовничому місці вони й спостерігали за художником: «Мистецтво живопису здавалося тоді якимсь чаклунством, а художник — людиною, наділеною чарівною силою».

Навчання та початок кар'єри, 1914-1922

У 1914 році розпочалася Перша світова війна. 4 серпня війська Німеччини вторглися на територію Бельгії. У листопаді 1915 року Рене Магрітт, який залишив школу, поїхав до Брюсселя. Він оселився поруч із Королівською Академією образотворчих мистецтв і у жовтні 1916 року, коли йому було 17 років, розпочав навчання. Магрітт багато писав, але рідко відвідував Академію і зовсім покинув її через два роки навчання.

1916 року виник дадаїзм. Художник познайомився з групою бельгійських дадаїстів, серед яких були переважно поети, і став одним із перших сподвижників нового напряму в мистецтві.

Три оголені в інтер'єрі, 1923. Рене Магрітт

У січні 1920 року Рене був 21 рік. Перед тим як його забрали в армію, він устиг влаштувати спільну з другом виставку. Офіцери йому благоволили, і в армії Магріт вільно продовжував займатися живописом.

У цей час на Рене сильно вплинули кубізм і футуризм.

Провівши в армії рік, художник зустрів у Брюсселі Жоржетту Берже. Вони познайомилися ще 1913 року на ярмарку, коли мешкали в Шарлеруа, але тоді війна розлучила їх на кілька років. У 1922 році Рене та Жоржетта одружилися. У батька Магрітта у цей період почалися фінансові проблеми, і художник, щоб прогодувати себе та дружину, влаштувався дизайнером на шпалерну фабрику.

Жоржетта Берже та Рене Магрітт

Після весілля в Жоржетти сталися один чи два викидні, тому, щоб не піддавати здоров’я дівчини небезпеці, подружжя відмовилося від ідеї мати дітей. Замість них Магрітти завели собак і папуг. Жоржетта була ревною любителькою порядку, але не була ревнивою жінкою, тому дозволяла чоловіку вільно працювати, пропадати з друзями та грати в кафе в шахи. Подружжя намагалося піклуватися одне про одного та підтримувати в тяжкі часи. Жоржетта майже все життя була єдиною жінкою та натурницею Рене.

Жоржетта Берже та Рене Магрітт

Шлях до сюрреалізму та сюрреалістів, 1923-1930

На початку 20-х років Магрітт писав у стилі кубізму, одночасно видавав дадаїстський журнал і працював над книгою про абстракцію. Його пристрасть до сюрреалізму почалася з картини Джороджо де Кирико «Любовная песнь». Він побачив її в 1923 році й так описував свої враження: «Переможна поезія витіснила шаблонні засоби традиційного живопису. Це був новий погляд, озброївшись яким, глядач бачив відбиття власної самоти та чув безмовність світу». Поступово його манера живопису почала змінюватися, і в «Ноктюрні» 1925 року з’явилися особливості, які пізніше стали його візитівкою.

«Отже, десь у двадцять п’ятому році я вирішив писати предмети, ретельно виписуючи всі деталі. У такий спосіб я лише відмовлявся від живописної манери, яка допомагала мені розв'язувати проблему зображення сутності предметів». Предмети на картинах стали виглядати більш «об’єктивно та відсторонено», як висловлювався сам художник. До 1926 року його роботи були мінімалістичними, знеособленими (як малюють плакати). Перша картина, яку вже сам Магрітт вважав сюрреалістичною, мала назву «Загублений жокей».

Ноктюрн, 1925. Рене Магрітт

Перша персональна виставка Магрітта відкрилася, коли художнику було 28 років, але вона стала провальною. У 1927 році Рене та Жоржетта переїхали в Париж. Столиця Франції тоді була місцем тяжіння художників, у том числі й сюрреалістів. У цей період Рене почав зображувати різноманітні предмети та навмисно неправильно підписував їх: сумку – небом, листок – столом. Найвідомішою картиною подібного роду стала картина «Зрадницькі образи» - зображення люльки для паління, підписаної словами «це не люлька».

У тому ж 1927 році Магрітт став використовувати новий прийом: він зображував предмети, які поступово перетворювалися в щось інше. Поету та філософу Полу Нуже він писав: «Я виявив у речах новий потенціал – їх здатність поступово ставати чимось інакшим, перетікання предмета в предмет, відмінний від себе». Як приклад – картина «Відкриття», в якій оголена жінка перетворюється в дерев’яну скульптуру. Метаморфози завжди будуть фігурувати в картинах художника. В 1928 році Магрітт знайшов ще деякі особисті образи: люди, з замотаними тканинами головами, або обличчя, приховані за різними предметами.

Вероломство образів (Це не трубка), 1929. Рене Магрітт

У паризькому суспільстві сюрреалістів Магрітта не сприймали та всіляко ігнорувало його існування. Все змінилося, коли Магрітт познайомився з Далі. Відомий художник написав у газету статтю про картину «Вероломство образів». Після цього Рене вдалося налагодити відносини з сюрреалістами, але їх співпраця тривала недовго. Одного разу Магрітти відправилися на вечірку до Анрі Бретона. Той був упертим атеїстом і, побачивши на шиї Жоржетти хрестик, почав вимагати «зняти цей предмет». Вона відмовилась, і Магрітти пішли. Щойно налагоджені зв’язки з сюрреалістами обірвалися.

Закохані, 1928. Рене Магрітт

Криза, 1931-1942

Почалися роки невдач. Грошей не було, і після розриву з сюрреалістами Магрітти переїхали назад до Брюсселю. Рене працював у себе в їдальні: він не любив писати в майстерні. Магрітт знову почав працювати дизайнером: оформляв плакати, платівки, робив дерев’яні постаменти для виставок. Поступово справи художника налагодилися. Тоді в Брюсселі відкрився Палац витончених мистецтв, який часто проводив виставки Рене, а вже в 1933 році художник помирився з Бретоном і рештою сюрреалістів.

На картини в 30-х роках майже не залишалося часу. Магрітт писав мало, але ті роботи, які все ж з’являлися, були ємними, лаконічними та складними у значеннєвому плані. Мета його пошуків - як він сам пояснював - була в тому, щоб знайти властивість, пов’язану з об’єктом, яка здається дивною, коли цей зв’язок розкривається. Наприклад, на картині «Избирательные сходства» зображено яйце в пташиній клітці. Він називав це «вирішувати теореми». Тридцяті роки були тяжкими для Магріттів, але саме в цей період Рене досягнув піку своєї творчої думки.

Імпресіонізм, популярність, смерть, 1943-1967

У 1939 році почалася Друга світова війна, а в 1943 стиль картин Магрітта різко змінився. Бажаючи підбадьорити людей, Рене почав писати як імпресіоністи, в стилі Ренуара. Ці яскраві та легкі роботи, які не викликають ані тривоги, ані смутку, не заставляють болісно роздумувати над сенсами, що в них закладені. Вони протилежні за емоційним сприйняттям картинам Магрітта інших років. Сюрреалісти не зрозуміли різку зміну у творчості колеги. Вже після війни Бретон виключив Рене зі спільноти, хоча той і почав вертатися до своїх звичних образів.

Магрітт все життя дотримувався соціалістичних поглядів. Після війни він втретє вступив до комуністичної партії Бельгії. Рене писав для неї плакати, які майже завжди відкидалися. Ще наприкінці 30-х років він робив соціальну рекламу для профспілки текстильників. На всіх плакатах художника простежуються знайомі образи з його живописних робіт, а в картинах відчувається вплив стилістики плакатів.

Більшу частину грошей Магрітт заробляв рекламою та дизайном. Щоб уникнути роботи, яка була йому ненависною, Рене почав тиражувати свої найбільш успішні роботи на продаж. Вони продавалися, хоча й не за великі гроші. Маленький заробіток примушував художника дуже багато копіювати, а на нові шедеври залишалося надто мало сил і часу. Це помітно позначилося на якості творчості. В 40-50 роках майже не сталося жодних важливих проривів у творчій думці, хоча видатні роботи все ж продовжували з’являтися.

Імперія світла, 1949. Рене Магрітт

Популярність прийшла до Магрітта лише наприкінці 1950-х, коли йому було майже 60 років. Раптовий інтерес до художника пов’язують з появою попарту. Його картини почали виставлятися не тільки в Бельгії, Франції та Великій Британії, але і в інших країнах. Магрітт побував у США та Італії. З того періоду образи художника почали використовуватися в масовій культурі. В останній рік життя Магрітт створив серію скульптур з бронзи (не менш сюрреалістичних, ніж його картини). Рене Магрітт захворів на рак підшлункової залози та 15 серпня 1967 року помер у віці 68 років.

Особливості живопису

Рене Магрітт усе життя був бунтарем і нонконформістом. Він не міг і не бажав записуватися навіть до спілки сюрреалістів, до якої належав. Уже в роботах раннього періоду він прагнув протистояти «здоровому глузду» та шукати свої шляхи в мистецтві: «Чим далі від загальноприйнятого були картини, які я створював, тим більшу насолоду свободою я відчував». Магрітт не бажав перетворюватися в бізнесмена від світу художників і ставити своє мистецтво на «службу комусь чи чомусь».

Картини Магрітта потребують інтелектуальної напруги. Він бачив своєю задачею заставити глядача мислити. Його роботи призначені не для порожнього споглядання та візуальної насолоди: вони є загадками, які потрібно осягнути. Магрітт довго роздумував над образами, робив безліч ескізів, аби віднайти ідеальний спосіб передати ідею. Рене ніби математик або філософ від мистецтва розв’язував візуальні задачі, а при вирішуванні не завжди вважав за необхідне перенести готові ескізи на полотно.

Легенда про смерть матері

Одними з найпопулярніших образів Магрітта є фігури, чиї голови загорнуто в тканину, ніби художник намагається переосмислити смерть матері. Існує легенда, ніби Магрітт був присутнім при її вилученні із Самбри. За переказом, сім’я помітила зникнення Регіни, відправилася на пошуки і в ту ж ніч знайшла її в річці. Нічна сорочка ховала обличчя потопельниці. Насправді тіло виявила поліція через сімнадцять днів після смерті, і Рене не був присутнім при цьому, і пізніше не бачив тіла. Магрітт ніколи не говорив про ту подію і лише одного разу розповів видуману легенду своєму товаришеві Луї Скютенеру, котрий щиро в неї повірив.

Легенда могла б пояснити сюжет: обличчя, приховані білою тканиною. Але Рене не терпів психоаналіз і не вважав, що витвори мистецтва необхідно інтерпретувати. Більшу роль у творчих рішеннях Магрітта зіграло його синефільство. В дитинстві він з братом Полем часто ходив у кіно, собливо любив фільми Луї Фейяда про Фантомаса. Це людина в масці, котра постійно змінює личини. У того ж Фейяда в «Жюдексі» 1916 року є сцена, де голову героїні, яку виймають з води, ховає тканина. Ймовірно, не образ мертвої матері сформував ідею про сховане, а навпаки - інтерес до невидимого народив у голові Магрітта страшну історію.

Приховане

Відтворення заборонено, 1937. Рене Магріт

Магрітт був одержимий ідеєю прихованого та часто в своїх сюжетах досліджував її з усіх боків. З того часу як він захопився сюрреалізмом, у його картинах з’являються фігури, чиї обличчя затуляють тканини, різні предмети, серпанок. У картині «Відтворення заборонено» Рене пішов ще далі: він зобразив людину спиною до глядача та обличчям до дзеркала, але несподівано відображення стоїть до нас спиною. Ще більш хитрий хід – помістити на фоні пейзажу мольберт, який його затуляє. Але тут же на ній зображено те, що, як нам здається, вона ж і ховає.

«Коли я дивлюся на свої роботи, мені здається, що мене з усіх боків оточує таємне, і у світі немає його розгадки».

Син людський, 1964. рене Магрітт

Ідея прихованого взагалі дуже цікавила Магрітта (і не тільки в сюжетах картин). Наприклад, він не любив, коли текст інтерв’ю не було підготовлено раніше, тому що такі бесіди багато що викривали. Якраз на одному з таких інтерв’ю він сказав: «Все, що ми бачимо, приховує щось інше, і нам завжди хочеться побачити те, що приховане, за тим, що видно. Існує інтерес до прихованого, до того, що видиме не дає нам розгледіти». За його словами, наш інтерес до прихованого може перейти в пристрасть, у «колізію між видимим, яке приховане, і видимим, яке явлене». Так і для самого Магрітта приховане стало пристрастю, визначило предмет його творчості та сформувало ті загадки, які він загадував іншим і собі.

Повторення та метаморфози

Спроба неможливого, 1928. Рене Магрітт

Деякі предмети й образи постійно повторюються в картинах Магрітта. Це яблука, капелюхи-котелки, птиці, чудернацькі сфери, валуни, більбоке. Останнє – предмет, схожий на шахову фігуру, назву якої запозичили в дитячої іграшки. Більбоке кожного разу має різні функції: вона може бути деревом, людиною, музичним інструментом і шаховою фігурою. Також часто в картинах присутні оголені жінки. В прагненні надати реалістичності оголеному тілу, Магрітт написав картину «Спроба неможливого», де з-під пензля художника з’являється вже жива жінка.

У 1927 році Магрітт починає досліджувати метаморфози: «Я виявив в речах новий потенціал – їх здатність поступово ставати чимось іншим, перетікання предмета в предмет, відмінний від себе». Одна з таких картин – «Колективний винахід». Це русалка навпаки: з ногами людини та головою риби. Тут же обігрується і тема прихованого: глядача знову позбавляють можливості побачити обличчя. В більш пізньому періоді, продовжуючи тему метаморфоз, Магрітт експериментує з масштабами та матеріалами предметів: втискає гігантське яблуко в кімнату або пускає летіти по небу птаха з каменю.

Назви та підписи

Магрітт вивчав відношення образу та слова. В 1927 році вперше з’являється картина з зображенням різноманітних предметів і підписів до них – і лише один з них правильний. Подібних картин у Магрітта було багато. Найпопулярніша - «Зрадницькі образи», де є зображення люльки та підпис до неї «це не люлька». Пізніше Магрітт написав ще одну картину, де в повітрі левітує люлька, а поряд стоїть мольберт з першим варіантом картини. В деяких картинах Рене підписував не предмети, а аморфні форми, називаючи їх «хмара», «дерево», «кінь».

Голконда, 1953. Рене Магрітт

Магрітт як сюрреаліст вважав, що картина не буде закінченою без відповідної назви, побічно чи ірраціонально пов'язаної з зображенням. Він довго та болісно шукав їх. Наприклад, він відкинув назву «Шнури для штор» для картини, яка зображує гори, тому що вона асоціюється з мотузками та альпінізмом. «Такий ідіотський хід думок не слід заохочувати, і ми взагалі повинні старатися уникати – наскільки це можливо – назв, які легко піддаються ідіотським інтерпретаціям», - писав Магрітт Андре Босмансу. Хоча Магрітт багато обговорював назви зі своїми друзями – поетами та філософами, - але, як завіряла Жоржетта, майже ніколи не брав те, що вигадували вони, а використовував своє.

Теореми

Одного разу Магрітт прокинувся і йому здалося, що в клітці замість сплячого птаха знаходиться яйце: «Потрясіння, яке я відчув, було викликано спорідненістю цих двох предметів». Надихнувшись раптово спійманим зв’язком між двома предметами, Магрітт почав шукати спільне і між іншими предметами: «Оскільки це дослідження давало лише одну правильну відповідь для кожного об’єкта, воно було подібне до пошуків рішення теореми». Раніше Магрітт просто дивувався та фантазував, тепер – «займався теоремами».

Ясновидіння (автопортрет), 1936. Рене Магрітт

Щоб знайти необхідний образ для картин, Магрітт довго роздумував і експериментував. Процес пошуку зв’язків між різними предметами можна показати на прикладі картини «Любовна перспектива». Якщо біля дверей зробити діру, то вона стане таким же виходом з кімнати і буде виконувати ту ж функцію, що й двері. Можна піти далі й розмістити діру на дверях. Це і стане рішенням «теореми дверей». Серед інших картин-теорем Магрітта: «Зґвалтування» - це рішення «теореми про жінку», «червона модель» - рішення теореми про черевики.

Цікаві факти

• Рене Магрітт доволі рідко з’являвся в Академії витончених мистецтв, в якій учився. Але при цьому, коли звільняли викладача історії та літератури Джорджа Екаута – відомого бельгійського письменника-соціаліста, – Рене очолив студентський рух на його захист.
• Чоловік у котелку на картинах Магрітта ототожнюється з самим художником. Хоча перший варіант «Сина людського» виник у відповідь на пропозицію написати автопортрет, сам Рене почав фотографуватися в котелку тільки з 1938 року.
• Рене Магрітт ненавидів так звані «культпоїздки». Одного разу дружина і друзі вмовили його відправитися на виставку. Біля входу в музей художник повідомив, що його пес Лулу не хоче дивитися виставку, та відправився у кафе пити лікер.
• У назвах картин Магрітта доволі часто зустрічаються відсилання до його улюблених фільмів і книг. Наприклад, до творів Стівенсона й Едгара По.
• Філософ Мішель Фуко листувався з Магріттом і написав книгу «Це не люлька» з роздумами про його картину «Віроломство образів».
• У бельгійському місті Лессіні в будинку батьків Магрітта знаходиться музей, в якому можна знайти різні документи, пов'язані з художником.