Кубізм (фр. cubisme) – впізнаваний стиль, який зародився на початку ХХ століття. Багато його прийомів використовуються і нині. Для нього характерні:
- пряме використання геометричних форм;
- вузьке коло сюжетів (портрети, натюрморти або будівлі);
- деформації;
- кутастість;
- повна відсутність реалістичності;
- превалювання форми над кольором.
Хуан Гріс, Чоловік в кафе
Лиця, фігури й об’єкти часто зображені як плоскі прямокутники чи трикутники, наявна асиметрія, неправдоподібність. Кольорова гама приглушена, багато коричневих і темно-синіх тонів, правила перспективи та світлотіні не враховані. Всі предмети на полотні ніби створені з геометричних фігур. Нерідко в портретах зустрічається прийом зображення обличчя одночасного і в профіль, і в анфас. Часом у пошуках нових засобів вираження майстри застосовували колаж: наклеювали на полотна шматки газет, тканини й інших матеріалів з яскравою фактурою. Пізніше цей прийом запозичили дадаїсти та представники поп-арту.
У живописі можна виділити три стадії кубізму: сезанівський, аналітичний і синтетичний. У кожному наступному було все менше реалістичності та більше геометрії.
Деякі прийоми кубізму використовували також футуристи. Однак їх легко розрізнити за темою: останні були прихильниками технічного прогресу, тоді як кубісти – ні.
Пікассо став найбільш дорогим, затребуваним і працездатним представником цього напряму. Його картина «Оголена, зелене листя та бюст» оцінена в 155 мільйонів доларів. Картини займають перше місце з популярності серед викрадачів предметів мистецтва. Обсяг тільки офіційних продажів його робіт перевищує 270 мільйонів.
